Навіщо повернувся Микола Левченко?

-

Читайте также

3 червня адвокат колишнього «регіонала» Олег Курчин заявив, що адвокатське об’єднання «Курчин і Партнери» виграло справу в ЄСПЛ проти України в інтересах Миколи Левченка і зобов’язало виплатити компенсацію його клієнту. На сайті ЄСПЛ також говориться, що у цій справі Левченко присудили компенсацію в розмірі 1 100 євро (близько 36 500 грн).

Курчин також опублікував фото разом з Левченко, зроблене, судячи з усього, в Києві — на тлі офісу адвокатської контори. Однак потім це повідомлення було видалено.

Європейський суд з прав людини прийняв до розгляду позов Левченка в березні 2020 року. Предметом розгляду було невиконання прокуратурою Київської області рішення суду столиці про закриття кримінального провадження проти Левченка, а також «порушення розумних строків».

25 травня 2018  року Шевченківський районний суд Києва зобов’язав прокуратуру Київської області закрити кримінальне провадження проти Левченка. Суд аргументував своє рішення тим, що сторона обвинувачення не довела зв’язок заяв Левченка з заворушеннями на території Донецької та Луганської областей, створенням основи для ескалації конфлікту і подальшого розпалювання ворожнечі на території країни.

Таке рішення виніс суддя Олег Линник (в день рішення — подав заяву про відставку і вийшов на пенсію). Линник відомий тим, що засудив до умовного терміну керівника «тітушок» Юрія Крисіна у справі про вбивство журналіста В’ячеслава Веремія в центрі Києва під час Революції гідності.

СБУ уточнює, що Апеляційний суд Києва раніше давав дозвіл на затримання політика. Однак згодом Генеральна прокуратура України передала виробництво слідчим Національної поліції. Процесуальним керівником у справі в квітні 2020 року прийнято рішення про закриття кримінального провадження стосовно М. Левченка, а в лютому поточного року слідчі Нацполіції самі прийняли рішення про закриття кримінального провадження взагалі.

У той же час Служба безпеки України відстоює позицію, що особи, які своїми діями сприяли країні-агресору, повинні понести покарання в рамках закону. «СБУ буде продовжувати роботу в цьому напрямку», – підкреслили в СБУ.

Миколі Левченку 41 рік, з яких останні шість він жив в Росії. В Україні ж М. Левченко, уродженець Донецька, встиг зробити стрімку кар’єру в Партії регіонів, ставши одним з наймолодших її нардепів.

У 1998-му, коли М. Левченко не виповнилося і 20 років, він був обраний депутатом Куйбишевської райради Донецька. На початку 2000-х почав своє сходження в структурах Партії регіонів: став першим заступником голови молодіжного крила ПР (донецької обласної організації Союзу молоді регіонів), а вже в 2002-му був обраний депутатом Донецької міськради. Пізніше працював у міськраді на посаді начальника управління зі зв’язків з громадськістю. З 2012-го по 2014-й рік був народним депутатом України від Партії регіонів. Уже після Революції гідності, в березні 2014 року, М. Левченка обрали головою Донецької обласної організації ПР.

За час своєї політичної кар’єри Микола Левченко неодноразово ставав фігурантом скандалів — перш за все через свої резонансні заяви і дії. У березні 2008 року Микола Левченко на камери фоторепортерів провів акцію «Очистимо Донецьк від свастики». Він власноруч зафарбував зображення свастики в одному з донецьких дворів.

Однак через кілька днів спливли несподівані подробиці цієї історії: як з’ясувалося, намалювати цю свастику заради подібної піар-акції доручив сам М. Левченко. Про це розповіли виконавці «замовленн» — донецька міська громадська організація Союз інтелектуальної молоді «Свобода! Рівність! Братство».

Там заявили, що за два дні до акції Микола Левченко зібрав представників організації в своєму робочому кабінеті в будівлі міської ради. «Левченко попросив нас замалювати один з дворів Донецька фашистськими свастиками. На наше запитання, навіщо і кому це потрібно, Микола відповів, що таким чином ми зможемо привернути увагу громадськості до проблеми фашистських організацій і угрупувань в Донецьку. Також М. Левченко пообіцяв, що заплатить нам $600 на всіх за проведення нічної акції», — розповіли з Союзі інтелектуальної молоді. Оприлюднити цю інформацію вони вирішили через те, що так і не отримали обіцяну оплату, закликавши також позбавити М. Левченка посади і «засудити дії цього шахрая-політикана».

У 2018 року, напередодні інавгурації Володимира Путіна, М. Левченко вирішив нагадати про себе вже в Росії. Він написав російському президенту листа. «Переконливо прошу Вас сприяти якнайшвидшій передачі спірних територій ОРДЛО під контроль міжнародних миротворчих сил для проведення виборів і для подальшої реінтеграції в Україну. У тому числі і ділянки російсько-українського кордону, щоб зняти всі звинувачення в постачаннях зброї і проникнення бойовиків з території РФ на територію Донбасу. Зрештою, якщо Ви визнаєте, що Донбас це Україна, то буде логічно контролювати спільний кордон з представниками офіційної влади», — наголошував М. Левченко.

Пізніше пропагандист Олександр Чаленко повідомив, що М. Левченко залишив Росію і попрямував до Чорногорії — в Херцег-Нови, де у нього є нерухомість.

Днями Борис Колесніков, екс-міністр інфраструктури і екс-віце-прем’єр, презентував партію «Україна — наш дім». Її поспішно прозвали «Партією регіонів 2.0». І логічно було б очікувати, щоб колишній керівник Донецької обласної організації ПР М. Левченко приєднався до цієї політичної сили свого давнього соратника. Але з’їзд нової партії показав, що з регіоналами у неї мало спільного. Хіба що сам Колесников, проте він якраз декларує, що ставка буде зроблена на успішних професіоналів, які самі зробили свій бізнес. Тобто партія не замахується на опозиційність і не претендує на те, щоб стати черговим «виразником інтересів Південного Сходу».

Колесніков міг обійтися і обтічними формулюваннями про продовження децентралізації. Ніхто за язика не тягнув. Але в програмі партії і далі наполегливо повторюється слово «унітарна держава». Щоб ніхто не сумнівався: того Колеснікова, який після помаранчевого майдану віщав про федералізацію, ви вже не побачите.

І тут Микола Левченко зовсім не на часі! Адже кримінальна справа проти нього заводилася в зв’язку з його парламентським виступом (в травні 2014 року), де прозвучали слова: «Виконати всі вимоги Південного Сходу». А однією з головних вимог була федералізація. І на цій, загалом, ноті Микола Левченко пішов з української політики. Процитований виступ був предметом лінгвістичних експертиз, призначених СБУ.

Як не крути, колишнім «регіоналам» краще спихнути туриста Колю в інший проект, про який теж вже подейкують. Мова про політсилу, яку можуть створити із залишків Опоблоку. Донецькому олігарху вона цікава, щоб отримати додаткове представництво в парламенті, і Левченко може цілком органічно вписатися у сітку мовлення його телеканалу. Неважливо, хто саме організує подібний проект — Вадим Новінський або Євген Мураєв, або обидва разом. Але Левченко цілком може бути затребуваний там.


Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter — посилання на наші ексклюзиви, а також найрезонансніші новини України та світу

загрузка...

Свежее

В КНДР прошел ночной военный парад. ВИДЕО

В Пхеньяне после полуночи начался военный парад, посвященный годовщине основания Северной Кореи. КНДР в ночь на четверг, 9 сентября, провела...