Переговорів між Києвом і проксі Кремля бути не може — Резніков

-

Читайте также

Віцепрем’єр, міністр із питань реінтеграції окупованих територій Олексій Резніков – реалістичний оптиміст. Він упевнений: Росія піде з Криму і Донбасу. Але визнає: Україні буде потрібно не менше 25 років, щоб повернути їх до нормального мирного життя після окупації.

Про це Олексій Резніков розповів в інтерв’ю для LIGA.net.

— Що буде складніше повернути, Крим чи окупований Донбас? Зокрема ментально? Одна справа території, зовсім інше – люди. Адже там підростає ціле покоління дітей, які ніколи не були в українській дійсності.

— Труднощі будуть різними. Свого часу ми не змогли відстояти Крим, тому що у нас не було можливості надати військовий опір. Україна не була готова. Але Донбас пролився кров’ю 14 000 наших громадян. Смерть дуже сильно розділяє, це завжди складніше.

Але це питання часу. Сьогодні Німеччина і Франція, які були ворогами – лідери європейської спільноти. Німеччина і Британія – великі партнери. Все реально.

— Канцлерка Німеччини Ангела Меркель знову заговорила про імплементацію формули Штайнмаєра в українське законодавство, щоб можна було провести вибори на Донбасі. Під час її візиту в Київ до Зеленського це питання порушувалося?

– Я не був учасником цієї зустрічі. Але думаю, що ні. Заява пані Меркель – це спроби Німеччини і Франції в нормандському форматі погасити конфлікт між Україною і Росією. Ми їм вдячні за ці спроби. Але за сім років вони, за великим рахунком, значного результату так і не дали. Ні в «Нормандії», ні в мінському треку.

Формула Штайнмаєра насправді не несе жодної загрози українському суверенітету. За стандартами ОБСЄ, вибори можуть відбутися тільки на тій території, де гарантована безпека, свобода слова і свобода волевиявлення.

Це передбачає повний контроль уряду. Ніхто з місії ОБСЄ не приїде моніторити вибори, якщо на Донбасі буде небезпечно. А це значить, що ми повинні, як мінімум: а) отримати контроль над кордоном, б) розмінувати території. Тому такого, що завтра деоккупація, а післязавтра вибори – не буде.

Усе це тягнеться з грудня 2019 року. Ми можемо хоч зараз імплементувати формулу Штайнмаєра. Це ні до чого не призведе. У нас розблоковано КПВВ? Закінчилося розмінування? Звільнено наших полонених? Хоч щось є у відповідь зрозуміле?

— У цьому і проблема. Нічого – ні в нормандському форматі, ні в мінському.

— Коли я в рамках ТКГ нагадую, що Росія порушує міжнародне право, мого візаві Гризлова аж підкидає: «Не треба зі мною про це говорити! Це внутрішній конфлікт!»

Свіжий трюк від росіян у Мінську. Мадам Пирогова, засуджена українським судом за тероризм, була у них в політичній групі експертом. Ми зайняли чітку позицію, що з терористами переговори не ведемо, і повідомили ОБСЄ: якщо вона з’явиться на моніторі, консультації закінчено. Що зробили росіяни? Перевели мадам Пирогову з політичної групи в гуманітарну. Наша представниця в гуманітарній групі Галина Третьякова теж сказала, що не буде з нею розмовляти.

І росіяни написали: Україна відмовилася від обговорення питання розблокування КПВВ, їх не цікавлять заручники, і поїхали. Мовляв, Україна в усьому винна.

— Навіщо вони проштовхують своїх проксі і в Мінську, і в Нормандії?

— Дуже просто. Весь світ знає, що Росія – сторона збройного конфлікту з Україною. Але росіяни грають у свою гру. Їм треба розколоти європейське співтовариство. Щоб з них зняли санкції. Є країни, які теж цього хочуть, тому що їм треба торгувати з РФ. Кремль сподівається переконати всіх, що суб’єкти в Мінську – це Донецьк і Луганськ, які воюють з Києвом, що Росія лише посередник. А значить – санкції зніміть.

Я вдячний публічній позиції пані Меркель, яка сказала, що прямих двосторонніх переговорів між Києвом і проксі бути не може.

Простий історичний приклад. 30 років не завершена історія в Молдові з Придністров’ям. Свого часу Молдова помилково погодилася на прямий діалог у форматі 2+5. Молдова, Придністров’я як суб’єкти і п’ять посередників. Жодного прогресу. А знаєте, скільки додаткових документів прийнято за 30 років? Близько 300. У нас їх поки що три. Але й ці три не працюють.

Поки що ми за політику малих кроків. Для початку достатньо одного: припинити стріляти.

— Режим тиші не працює. У мінського треку є перспективи? Хоч якісь?

— Там не може бути прийнято рішення про припинення війни з росіянами, взагалі. Вся суб’єктність сидить у Кремлі. І ось якщо Путін приїде до Берліна, до Відня, – все одно, і скаже: припиняємо цю війну, – не треба жодного Мінська, все тут же закінчиться.

— Щоб це сталося – що має відбутися в Росії? Які причини: занадто дорого стане утримувати, на Донбасі почнеться екологічна катастрофа, захочуть обміняти на якийсь геополітичний проєкт, як Північний потік?

— Вони витрачають на рік до $5 млрд тільки на донецькому і луганському напрямках. За сім років це $35 млрд. Для країни-бензоколонки ніби й незначні гроші, але й не маленькі.

Росіяни дуже прагматичні люди, я два роки з ними в переговорах… Якщо вони будуть розуміти, що для них дуже дорого утримувати ці території, а сенсу жодного немає, а тут ще санкційний тиск, вони будуть шукати варіанти, як із цього вийти. Зі спробою збереження обличчя, звісно. Будуть шукати відповідний формат. Тому нам потрібно бути готовими до введення якоїсь міжнародної миротворчої місії, яка забезпечить перехідний період. Інакше росіяни вийти з наших територій просто не погодяться.

Звичайно, вони починали з того, щоб розміняти Донбас на Крим. Але Україна ніколи… Жоден президент, хто б ним не був, на це не піде. Це нереально.

— Ми правильно розуміємо, що мінські консультації – це зараз порожній трек?

— Абсолютно. Нульовий. Чотири-п’ять годин ні про що. У моєму кабінеті відбуваються ці онлайн-переговори. Це мертва історія. Але тут є важливий момент. Ми маємо зберегти цей трек, цей канал комунікації, хоч і слабенький. Щоб, коли настане потрібний момент, ми могли ним скористатися. І звичайно – заради людей, які знаходяться в тюрмах, серед іншого – в «Ізоляції». Понад 200 наших людей ми намагаємося забрати звідти.

— Якщо все, що ми намагаємося робити в існуючих форматах – Мінська, Нормандії – не працює, а Путін нахабно ігнорує будь-які можливості навіть переговорів – то що далі? Чи може США, наприклад, увійти в нормандський формат?

— Питання не в форматі. А в тому, про що говорити. Ну, будуть США п’ятим лідером у Нормандії – що далі? Має бути якась наповненість. Поки росіяни не виконали навіть ті обіцянки, які Путін давав на саміті в 2019 році в Парижі.

У нас є ще Будапештський меморандум. І саме США й Британія там учасники. Чому б не почати там вести консультації? Запросивши туди Німеччину і Францію.

Зараз буде припущення. Реально в США події 6 січня, коли був захоплений Капітолій, змінили їхнє ставлення до міжнародного порядку денного. Тепер їх пріоритет – на внутрішній ситуації. Це я відчув під час візиту. Їм не до нас.

Тому не варто розраховувати ні на кого, крім себе. Всі будуть діяти в межах свого практицизму. Північний потік-2 тому величезне підтвердження. Нам з одного боку кажуть, що допоможуть, а з іншого – добудовують газопровід.

Мене запитав модератор на Кримській платформі, які мої очікування. Я сказав: дуже прості, давайте припинимо застосовувати до України політику подвійних стандартів. Поки ви однією рукою добудовуєте Північний потік, а нам розповідаєте, які ми маємо робити реформи – Путін буде успішним.

Як повідомляла група «ІС», Резніков розповів, як вдалось розблокувати переговори в рамках ТКГ.


Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на аккаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter — посилання на наші ексклюзиви, а також найрезонансніші новини України та світу.

загрузка...

Свежее

Миграционный кризис: еще одна страна ЕС грозит закрыть границу с Беларусью

Литва может закрыть пункты пропуска на границе с Беларусью, если через них продолжат незаконно ввозить мигрантов на грузовых автомобилях,...