Жінки. Мир. Безпека: чому не варто недооцінювати роль жінок у врегулюванні конфліктів

-

Читайте также

На Донбасі бійці РХБ-захисту тренувалися маскувати об’єкти

У районі проведення операції Об'єднаних сил відбулось практичне заняття з тактико-спеціальної підготовки щодо маскування дій підрозділів та об’єктів із...

Оккупанты ударными темпами «добивают» остатки трамвая в Луганске

Во временно оккупированном РФ городе Луганске пособники террористов ударными темпами демонтируют трамвайные пути. С начала октября "коммунальщики" уже убрали...

В России от коронавируса умер один из лучших ученых страны

В воскресенье, 29 ноября, в России умер академик Владимир Фортов, возглавлявший с 2013 по 2017 год Российскую академию наук...

У суботу, 31 жовтня, світ відзначав вже двадцяту річницю ухвалення Резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека». Й до початку збройного конфлікту навесні 2014 року, крім дипломатів та експертів, в Україні мало хто знав про цей надважливий документ. Проте збройні конфлікти мають непропорційний вплив на жінок і чоловіків, хлопчиків та дівчат. Саме жінки та діти складають переважну більшість тих, на кому негативно позначаються збройні конфлікти, оскільки вони складають більшість біженців та внутрішніх переселенців, розповідає ТСН.ua.

За словами заступниці міністра закордонних справ Еміне Джапарової, Україна брала безпосередню участь у розробці та ухваленні цього документа як обраний член Ради Безпеки ООН 20 років тому. Більше того, за її словами, Україна стала першою країною світу, яка в умовах збройного конфлікту, ухвалила та імплементує Національний план дій з реалізації резолюції РБ ООН 1325.

Невеличкий екскурс в історію
Жінки століттями боролися за свої права. Важко уявити, але в США, першій демократії світу, жінки отримали право голосу на виборах тільки 1920 року після схвалення Конгресом 19-ї поправки до американської Конституції. Лише у 1948 році після Другої світової війни право голосу для жінок стало частиною міжнародного права, коли країни Організації американських держав ухвалили Міжамериканську конвенцію про закріплення політичних прав жінок, а ООН — Загальну декларацію прав людини.

Ось як сторіччя жінки можуть балотуватися і бути обраними, маючи ті ж самі права, що і чоловіки. Проте до гендерної рівності навіть у просунутих світових демократіях ще дуже далеко. Глобальний звіт про гендерний розрив показує, що станом на 2020 рік представництво жінок у парламентах 153 країн у середньому складає 25%. Співвідношення у виконавчій гілці влади, урядах, ще нижче — 21%. Та що там, за всю новітню політичну історію Сполучених Штатів жінка жодного разу не була президентом.

В Україні відсоток жінок в парламенті складає 21, там жінки очолюють лише 3​ з 23 комітетів ВРУ, в Кабінеті Міністрів лише 3 жінки, одна з яких тимчасово виконує обов’язки міністра (це 17% від загального складу). І лише одна жінка очолює обласну державну адміністрацію – Чернігівщини.

Конституційний Суд України очолює чоловік. Якщо говорити про судову систему взагалі, то вперше Верховний Суд України очолила жінка – досі єдина на такій посаді, що ж до жінок-суддів в цілому, то в системі їх лише 13%.

Не кажучи вже про військову службу, медіацію і залученість до мирного врегулювання збройних конфліктів. Армія і війни асоціюються у людей переважно з чоловіками. Тільки у 1970-х більшість західних армій почали дозволяти жінкам виконувати службові обов’язки у всіх військових галузях. Україна ж дійшла до цього тільки у 2018 році, коли набув чинності закон про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби в ЗСУ і інших збройних формуваннях. Не можна сказати, що до вступу в дію цього закону жінок у лавах ЗСУ й інших військових підрозділах зовсім не було.

Навіть в Міноборони констатують, що у 2014 році цей відсоток становив лише 6,5%, а на сьогодні — понад 14%. Кількість українських жінок, які беруть участь у міжнародних миротворчих операціях, становить близько 10%.

Роль жінок у врегулюванні конфліктів
Ще 2018-го результати дослідження Інституту у справах жінок, миру та безпеки Джорджтаунського університету (США) довели, що жінки в Україні відіграють роль лідерів у врегулюванні конфлікту на Донбасі, незважаючи на те, що значною мірою виключені з процесу офіційних переговорів.

Історично, жінки мало або майже не представлені в мирних процесах: 3% серед медіаторів, 4% серед підписантів, 13% серед учасників перемовин. Хоча світовий досвід доводить, що участь жінок збільшує ймовірність укладення мирної угоди, яка б тривала більше 15 років, від 20% до 35%. Аналіз 40 мирних процесів після закінчення «Холодної війни» показує, що у випадках, коли жінки мали змогу сильно впливати на переговорний процес, шанси на досягнення згоди були набагато вищі.

Але тільки 31 жовтня 2000 року Рада безпеки ООН ухвалила Резолюцію 1325 «Жінки. Мир. Безпека». Хоча, наприклад, досвід Хорватії ще в 1990-х довів, що саме жінки можуть забезпечити мирний і спокійний процес реінтеграції окупованих територій.

За словами посла України в Хорватії, Боснії і Герцеговині у 2010-2017 рр. Олександра Левченка, військова фаза тривала від 1991 до 1995 року. Тоді країною керували верховний головнокомандувач, президент Франьо Туджман, міністр оборони і Генштаб. Жінок на військовій фазі не було.

Весна Шкаре-Озболт декілька разів була в Україні, ділилася досвідом процесу мирної реінтеграції, бо його елементи можна застосувати й на Донбасі.

Весна Шкаре-Озболт

«Після 1995 року частина Східної Славонії була реінтегрована мирним шляхом, велися переговори щодо укладення мирної угоди між хорватською і сербською сторонами, а сербська сторона — це сепаратисти і власне офіційний Белград. В основному тут теж були представлені чоловіки. Але, що цікаво для Хорватії, коли почався процес мирної реінтеграції, була створена посада уповноваженого з цих питань. Це була Весна Шкаре-Озболт. Тобто, територія ще тимчасово окупована, але вже йде процес повернення. Це перехідний період від січня 1996 по січень 1998 років. Весна Шкаре-Озболт декілька разів була в Україні, ділилася досвідом процесу мирної реінтеграції, бо його елементи можна застосувати й на Донбасі. Ця досить безстрашна жінка кожного дня їздила на окуповані території, допомагала вирішувати поточні питання. Саме у Вуковарі, найбільш постраждалому від агресії, була сильна психологічна травма у населення. Тому, думаю, було дуже правильним рішенням президента призначити Весну Шкаре-Озболт, яка дійсно зробила дуже багато, щоб процес реінтеграції пройшов мирно і спокійно», — розповів Олександр Левченко.

Український досвід
Заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова нагадує, що сьогодні Резолюція Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки. Мир. Безпека» особливо важлива для нас з огляду на тривалий конфлікт, виклики для жінок та жінок-переселенців, а також тією важливою роллю, яку жінки відіграють у врегулюванні конфлікту.

«Україна входить до Групи друзів резолюції 1325 та спільно з партнерами просуває весь комплекс питань, пов’язаних із захистом жінок у конфліктах та підвищенням їхньої ролі у мирних процесах. Ми пишаємося тим, що у 2019 році МЗС першим серед органів державної влади України провело аудит гендерної рівності. Менше ніж за рік Президент України за пропозицією Міністра закордонних справ призначив 5 жінок — Послів, які просуватимуть інтереси України та її громадян у Фінляндії, Мексиці, ПАР, Марокко та Йорданії», — зазначила Еміне Джапарова.

Мало хто знає, що українські жінки-військові навесні 2014 року відіграли ключову роль у звільненні українських міст Донбасу.

Генерал-майор СБУ, контррозвідниця, друга в історії України жінка, яка отримала звання генерала, Юлія Лапутіна розповіла, що перемовини із активною проукраїнською громадою Краматорська, серед яких було багато жінок, дозволили в подальшою звільнити місто від окупантів.

Юлія Лапутіна

«У квітні 2014 року ми, як військові, гелікоптерами приземлилися вже в окупованому Краматорську. Тоді був достатньо серйозний управлінський хаос в державі. Стара влада вже втекла, нова тільки призначена. Як жителі окупованого міста, так і ми, військові, були у дуже складній ситуації. Нам треба було зробити все, щоб відновити контроль над містом. І ми, як військові, вступали в різні перемовини. Одним із комунікаційних майданчиків була активна громада Краматорська, яка мала проукраїнські позиції. Серед них було багато жінок. Мені як жінці з боку військових вдалося знизити градус цих перемовин і домогтися конструктивної комунікації для подальших дій з відновлення територіальної цілісності в тих районах Донеччини. І все це завдяки жінкам. Я дуже вдячна їм. Потім вони багато зробили, щоб знизити напругу в місті. Наприклад, вони сприяли тому, що було записано аудіозвернення Уряду України про те, як себе поводити в умовах окупованого міста, що Уряд буде турбуватися про громадян для того, щоб відновити територіальну цілісність. І саме жінки взяли на себе відповідальність навіть в умовах окупації, коли це було під певним ризиком для життя, забезпечити інформаційну складову, яка скомунікувала дії урядових структур та знизила напругу», — розповіла Юлія Лапутіна.

Нагадаємо, раніше група ІС повідомляла про те, скільки жінок служать в українській армії.


Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на аккаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter — посилання на наші ексклюзиви, а також найрезонансніші новини України та світу.

загрузка...

Свежее

Оккупанты ударными темпами «добивают» остатки трамвая в Луганске

Во временно оккупированном РФ городе Луганске пособники террористов ударными темпами демонтируют трамвайные пути. С начала октября "коммунальщики" уже убрали более 2 тысяч метров рельсового...

«Превратилось в помойку»: до какого состояния оккупанты довели Чернореченское водохранилище в Крыму

Жители города Севастополь во временно оккупированном Крыму опубликовали фото состояния Чернореченского водохранилища. Красноречивые снимки были сделаны в субботу, 28 ноября, сообщает Ассоциация реинтеграции Крыма. ...