Російсько-українська війна акцентувала різні цінності і сенси. З одного боку, більша частина нашого суспільства демонструє і доводить справами здатність до боротьби, до спротиву ворогу, до захисту рідної землі і людської гідності. З іншого боку, в умовах війни, втім як й під час глобальних криз, буйно розквітають шахрайські, маніпуляційні схеми, які використовують складні емоційні стани людей для власної наживи. В цьому шахраї діють так саме, як й російський агресор у розв’язаній ним гібридній війні. Зокрема обираючи родини українських полонених і зниклих безвісті об’єктом для досягнення своїх цілей.
Про шахрайські схеми та психологічний тиск на членів сімей тих, хто знаходиться у російському полоні чи вважається зниклим безвісті, про запобіжники та протидію гібридним маніпуляціям, про ворожі ІПСО, про небезпеку емоційних штурмів і штормів «Інформаційний спротив» продовжує розмову із військовим психологом Оленою Сек.
Попередня розмова щодо долі вже звільнених військовополонених за посиланням.
– Шахраї та різного роду маніпулятори особливо активізуються у лихі години, в часи криз. Їх схеми реагують, як то кажуть, на виклик часу. Найбільш поширеними схемами шахрайства є псевдобанківські працівники, різні інтернет-злодюжки, телефонні дзвінки на кшталт «ваш родич в біді – потрібні гроші»… Війна змінила їхню цільову аудиторію. У шахраїв нема моралі, нема совісті, вони без всяких етичних застережень збиткуються над родинами зниклих безвісті і тих, хто перебуває у полоні. Чому так відбувається? Чому саме на ці сім’ї йде полювання?
– Тому що члени родин зниклих безвісті і полонених перебувають в специфічному психологічному стані. Це не просто сильний стрес, це дуже сильні переживання, в результаті яких складно приймати раціональні рішення. Власне цей стресовий стан спричинений складним горюванням. Психіка стикається з невизначеною втратою. Їй нема на що спертися, нема на що зорієнтуватися. Ота невизначеність потребує пропрацювання кількох ймовірних сценаріїв одночасно: коли рідна людина може виявиться загиблою, коли вона перебуває десь пораненою чи знаходиться у полоні, що, на жаль, не гарантує її повернення живою; а можливо, навіть її тіло ніколи не буде повернуто додому.
Цей стан має багато специфічних проявів і емоційних нашарувань.. Наприклад, частим проявом є почуття провини і бажання незаперечно і безкінечно діяти: постійно здається, що замало зробив, аби знайти чи повернути рідну людину. Від людини в цьому стані можна почути, що вона хоч з чортом готова домовлятися, тільки щоб повернути рідного. Людина в стані невизначеної втрати може на себе брати відповідальність за те, що близький потрапив в складні обставини. На жаль, часто дружини, матері, сестри, кохані можуть винуватити себе, що не зупинили чоловіка, «відпустили» його на війну. Проте, це післязнання, це про намагання собі хоч якось прояснити ситуацію, знайти причину, хай навіть і за рахунок саморуйнування.
Отож, саме ці переживання, прояви складних психічних механізмів використовується шахраями та різного роду маніпуляторами. Більш того, вони навмисно вводять людей в цей стан. Так, на цьому побудована одна з найбільш розповсюджених схем шахрайства – дзвінок, найчастіше у нічний час, з повідомленням, що з вашою близькою людиною сталася біда. Вигадується якась ситуація (автокатастрофа, аварія серцевий напад тощо), яку зпросоння складно об’єктивно оцінити. В такому стані людиною простіше маніпулювати.
– Чи існують специфічні прийоми шантажу по відношенню саме до членів сімей зниклих безвісті і полонених?
– Одна з так форм, з якої я зустрічалася, це коли телефонують, називаються тими, хто утримує начебто їхніх рідних, інколи навіть іде імітація криків на задньому фоні, а потім висувають власне «вимогу»: мовляв, якщо ти зараз терміново не перерахуєш за таким-то рахунком таку-то суму грошей, твій рідний постраждає…
Ще одна розповсюджена шахрайська схема – вимога перевести гроші, начебто з метою зробити перебування рідної людини у полоні трішки легшим. Можуть обіцяти, наприклад, що її не будуть бити. Насправді, нема ніяких гарантій, ви не здатні якось впливати на цей процес, тим більше контролювати його. В такий спосіб рідних просто спонукаючи переживати ще більше відчуття провини або відчувати біль і відповідальність за людину, що перебуває в полоні або вважається зниклою безвісти.
– У соцмережах нерідко з’являються фото та відео тортур і різного роду знущань російських окупантів над українськими полоненими. Для чого поширюється такий контент? І що відбувається після оприлюднення таких шокуючи матеріалів?
– Зазвичай після створення такого штучного інтересу в ті ж самі telegram-канали чи viber-групи, в чати, якими найчастіше користуються родини зниклих безвісті і полонених, починають надходити телефони, контакти людей, які нібито можуть надати інформацію про рідних. А ті вже або гроші вимагають, або затягують в ще гірші тенета – здійснення певних дій в інтересах країни агресора. Шахраї роблять ставку на емоції. Адже коли родичі бачать, як до когось в полоні застосовуються тортури, завдають шкоди, то підсвідомо, навіть не бажаючи цього, переносять ці стани чи це відчуття у своїй уяві, на свою рідну людину.
Ще одним із способів маніпуляції з форм тиску є створення очікувань та ілюзій. То на кшталт «зроби те-то і отримаєш те-то». Наприклад, переведи гроші чи дізнайся певну інформацію і за це ми внесемо твою рідну людину в список на обмін. Цей міф про «пріоритетний список на обмін» ефективно використовується шахраями і противником. Вони намагаються розкрутити на гроші, на інформацію або на певну взаємодію без жодних гарантій.
Формою психологічного тиску є й створення штучних каналів отримання, збору і передачі інформації або ж дезінформації. При цьому використовується запит на отримання інформації про близьку людину, яка знаходиться у полоні чи зникла без вісті. Подібних каналів з’являється чимало. Їх мета – спонукати вас розпорошувати увагу, розмазуючи інформацію по різним джерелам, сторінкам соцмереж, в яких губиться чистота самої інформації, втрачається відчуття на що саме треба спиратися у тому моніторингу. Тобто інформації стає так багато, що в ній можна не тільки заплутатися, а й втратити відчуття реальності.
Здійснювати психологічний вплив через поглиблення почуття провини у родин зниклих безвісті і полонених можуть також дзвінком зі словами типу «ми ж тебе попереджали, щоб ти нічого не робила\чи зробила те то, бо якщо не дослухатимешся, то йому буде гірше»… Але ви не знаєте, наскільки це повідомлення відповідає дійсності. Ви спираєтесь лише на ті дані і тільки у тому вигляді, в якому їх донесено. Тобто ви бачите тільки те, що вам хочуть сказати, але не те, що є насправді. Така ситуація спонукає людей до ще більшого самокопання та ще глибше погіршує їх психологічний стан. Що знову ж таки може призвести до нераціональних рішень, або й до відверто злочинних дій.
– Чим небезпечні занурення у неконтрольовані емоційні стани?
– Саме тою безконтрольністю. На емоціях складно приймати раціональні рішення, проводити аналіз ситуації. А для того, аби мати можливість реально зважити та пропрацювати всі доступні шляхи отримання інформації, необхідно провести аналіз достовірності, наприклад, каналу або компетентності того чи іншого джерела. Коли ж ви постійно занурені в свої емоції, і вас спонукають до того в різний спосіб, то гальмується раціональне мислення. Більш того стає важко виконувати навіть повсякденну роботу… Тобто, знаходячись достатньо довго під впливом сильних емоцій і переживань, людина опиняється на межі виснаження, можуть спостерігатися симптоми депресії, тривожних розладів. А у деяких виникає синдром відкладеного життя. Коли власне життя ставлять на паузу, забороняючи собі, наприклад, відпочинок, відпустку, зустрічі з друзями, хобі тощо, допоки близька людина, на яку чекають, не повернеться додому.
Психологічний тиск на людину для досягнення своїх цілей використовують не лише шахраї і маніпулятори, а й противник. В такий спосіб людей експлуатують для проведення розвідки з відкритих джерел інформації, фінансово й медійно. Схеми типові: мовляв, скиньте нам гроші і вашому чоловіку у полоні нададуть медичну допомогу – і дають рахунок допомоги якомусь ворожому підрозділу. Або – йому буде краще, якщо ви будете в усіх ЗМІ розповідати як його шукаєте, як вимагаєте від уряду, від керівництва країни активізувати заходи по його поверненню. Але можна вимагати, проте, знаходяться полонені не в руках керівництва країни, а на території противника, заховані там по тюрмах та катівнях…На жаль, ми стикалися й з випадками, коли ворог шантажуючи станом людини, що знаходилася у полоні, спонукав її рідних долучатися до збору розвідувальної інформації. Ну, і власне шляхом отакого впливу і взаємодії з родинами зниклих безвісті і полонених відбувається легалізація установ та інституцій окупантів – коли вони розповсюджують телефони своїх псевдо уповноважених в справах людини, якісь свої а-ля юридичні або псевдо правові організації.
– Які канали та мережі найчастіше залучаються шахраями – внутрішнього і зовнішнього штибу – для отримання, збору та передачі інформації?
– Фаворитами у шахрайських схемах є Viber, Telegram та Facebook. Viber через те, що він легкий у користуванні і доступний. Там дуже багато груп та чатів, де розповсюджується інформація. Telegram забезпечує анонімність, саме тому там є анонімні канали, які неможливо веріфікувати, перевірити їх на надійність та компетентність. Facebook забезпечує масштаб розповсюдження інформації.
Чи, скажімо, моніторимо Фейсбук. Бачимо такий контент: «Прошу допомогти знайти чоловіка». А під закликом міститься повний «злив» особистої інформації – ім’я, прізвище, по батькові, дата народження, дата призиву, дата від якого числа людина вважається зниклим безвісті, вказується місце зникнення, номер військової частини, рота, номер мобільного телефону тощо.
– Що дає така інфа ворогу?
– Противник її ретельно збирає і аналізує. На її основі ворог створює такі каталоги наших військовослужбовців, де веріфікує військові організми. Та й «місцеві» шахраї не пасуть задніх. Використовуючи дані, що викладаються у соцмережі, шахрай починає діяти за своєю схемою.
Звичайно людина, яка оприлюднює дані зниклого безвісті чи полоненого, сподівається в такий спосіб привернути увагу його побратимів, тих, хто був поруч з ним, щось бачив, знає, аби зібрати якомога більше інформації про того, кого розшукує. Але при цьому не враховує, що навряд чи, скажімо, у Фейсбуці їй дійсно відповідатимуть побратими. Тому що у військових найчастіше просто нема можливості сидіти в ФБ і моніторити цю інформацію, бо вони зайняті іншою справою.
Так, наприклад, один сумчанин (шахрая вже вирахувала СБУ) брав необхідну інформацію у соцмережах, потім виходив на зв’язок з родичами, представлявся або офіцером ЗСУ, або волонтером, або побратимом зниклого безвісті та говорив, що він, мовляв, знає де знаходиться ця людина і готовий допомогти її знайти. Натомість вимагав перерахувати гроші на вказаний рахунок нібито на ліки чи на евакуацію… Найбільш цинічна, мабуть, інформація, з якою я особисто стикалась, це коли шахрай вимагав гроші у родини для того, аби «дати хабар командиру», якій буцім-то не дозволяє евакуацію. Той шахрай оцінював «послуги» помірними, некритичними сумами: від 1500 до 5000 грн.
Буває, що у соцмережі чи тематичних каналах скидається фотографія з текстом на кшталт такий-то був у полоні, намагався втекти, його підстрелили і він лежить поранений там то… Насправді, на таких світлинах зазвичай не ідентифікована особистість, взагалі складно визначити хто на світлині. Але, перебуваючи в певному емоційному стані, ми можемо побачити на фото того, про кого найбільше переживаємо
– Отож, розшукуючи своїх близьких і рідних, треба орієнтуватися лише на перевірені джерела, апелювати до українських легітимних органів та установ, вживати певні заходи безпеки, аби не стати мішенню не тільки для дрібних шахраїв, а й для ворога, який веде проти нас гібридну війну.
– Саме так. Адже росіяни використовують специфічні психологічні стани емоційно уразливих категорій, таких як сім’ї зниклих безвісті і полонених, як інструмент гібридної війни. Парадокс в тому, що військові дії, які почалися з 2014-го і набрали колосальних обертів з 2022-го, це лише один з її проявів. Гібридні інструменти є набагато ширшими, і далеко не завжди пов’язані із використанням зброї. Вони використовуються масштабніше, зухваліше і б’ють по найбільш чутливому. Зокрема, противник цілить у найболючіші місця, експлуатує наші цінності, намагаючись якщо не зруйнувати, то спотворити їх. Члени сімей полонених та зниклих безвісти, на жаль, є однією із пріоритетних мішеней ворога.
Розмовляла Ольга Вауліна
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!