Олексій Резніков: «Зміцнити армію й захистити країну зможемо тільки спільно»

-

Читайте также

4 листопада 2021 року Верховна Рада України призначила Міністром оборони України Олексія Резнікова, який до цього півтора року працював на посаді віцепрем’єр-міністра – міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

За місяць після призначення, напередодні свята — 30-річчя Збройних Сил України — Міністр оборони дав перше інтерв’ю журналістам Армія Inform.

Ваше призначення в Міноборони стало неочікуваним для багатьох в Україні. Але найбільш бурхлива реакція була в Росії та у підконтрольних Москві окупаційних адміністраціях в ОРДЛО. Вони почали висловлювати «стурбованість», що призначення «галицького адвоката» очільником оборонного відомства начебто спричинить ескалацію.

Тут все просто. За два роки участі у переговорах з державою-окупантом — Російською Федерацією — та підконтрольними їй формуваннями виникло стійке коло моїх «фанатів», які постійно вимагали моєї відставки, називали «галицьким нацистом» та «русофобом» і в інший спосіб демонстрували високу оцінку моєї роботи.

Я це пояснюю тим, що російська сторона, очевидно, мала певні очікування щодо результатів цих консультацій. А коли побачила, що українські делегації на різних рівнях і у різних форматах ефективно захищають інтереси нашої країни й не дають просувати московський порядок денний, почала нервувати.

Коли Президент України Володимир Зеленський запропонував мені подумати над переходом у Міністерство оборони, я це сприйняв як велику честь. Служити своїй країні на такій посаді під час війни — це дійсно честь і прояв довіри. Водночас я прекрасно розумію відповідальність. Це серйозний професійний виклик.

Перший місяць позаду. Які відчуття? Чи відбулася «акліматизація»?

Я б сказав так: відчуття, як у людини, що увійшла в ту саму річку, але з іншого берега.

На попередній посаді моїм завданням було захищати інтереси України та боротися за відновлення суверенітету й територіальної цілісності через переговори та інструменти «м’якої сили». Це були проєкти розвитку, комунікація, реінтеграція молоді тощо.

У Міноборони завдання те саме, просто інший інструментарій. Хоча тут є важливий нюанс, про який я вже публічно говорив.

Наш базовий сценарій — політико-дипломатичне врегулювання. З досвіду переговорника я знаю, що найкращий дипломатичний аргумент — це сильна армія. Зміцнення армії й усього сектору оборони — це посилення нашої переговорної позиції як країни. Тобто абсолютно зрозуміла для мене логіка.

Також важливо, що завдяки двом рокам переговорів я прекрасно знаю, з ким ми маємо справу, хто наш ворог і як він себе може поводити. Росіяни кому завгодно можуть говорити, що «іхтамнєт», але не мені.

Крім цього, на попередній посаді я постійно спілкувався і з військовими, і з нашими розвідниками. З заступником міністра оборони Олександром Поліщуком ми разом працювали в українській делегації в ТКГ, де він представляє Україну у робочій групі з безпекових питань. Тобто завдання знайомі. Хоча, безумовно, є безліч нюансів, у яких треба розібратись.

Ви сказали про росіян. Згадався цікавий епізод. Навесні, коли була попередня ескалація, Ви приїхали до Миколаєва і сказали людям, що повномасштабного вторгнення не буде, «ідіть копайте городи і святкуйте Великдень». Хоча в той момент у тимчасово окупованому Криму розгорталися масштабні навчання. І тільки згодом Росія почала відведення військ. На чому ґрунтувався прогноз? Чи просто намагались заспокоїти людей?

Річ у тому, що російська сторона часто застосовує тиск і блефує, намагаючись підвищити ставки, щоб досягти якоїсь мети. Але росіяни надзвичайно прагматичні, хоч і намагаються здаватися такими… непередбачуваними. Вони дуже добре оцінюють ризики.

Їхньою метою було привернути увагу США і змусити до розмови, не наражаючись на нові санкції. Вони отримали бажане. Залякування було способом досягти мети.

До речі — надзвичайно важливо, що українське суспільство не піддалося паніці. Якби у Кремлі побачили, що нас «хитає», могли б і спробувати вдертися. А демонстративна ескалація — це якраз свідчення того, що на переговорах у нинішньому форматі, коли Росія намагається грати роль «посередника» між Україною і своїми маріонетками, у Кремля нічого не виходить. Тому він починає трясти зброєю.

Нинішня історія з ескалацією така сама?

Вона подібна, але ніхто точно не знає, що в голові у російських керманичів. Росія намагається створити для себе спектр можливостей і сприятливий ґрунт, у тому числі — для військового сценарію.

Найкоротший шлях для цього — хаос в Україні, внутрішня дестабілізація, паніка, зневіра. Звідси інформаційні вкиди, звідси спроби використати рух противників вакцинації проти COVID-19 та інше.

Розумієте? У себе російська влада примусово вакцинує не тільки військових і держслужбовців, а й духовенство. А нам в Україну закидають, що вакцина — це зло, «чипування» і т. д, і т. п. Дуже наочний приклад гібридної війни.

Росіяни уважно стежать за всім. Якщо українське суспільство не втрачає голови, якщо іноземні партнери доповнюють заяви конкретними діями, то ймовірність ескалації знижується.

Впливові американські та європейські ЗМІ знову поширили інформацію про можливе російське широкомасштабне вторгнення. З напрямками ударів, зазначенням кількості військ і твердженням, що план максимум у РФ — захопити дві третини України…

План-максимум Кремля — зробити так, щоб України взагалі не було. Це не секрет. Західні журналісти роблять свою роботу — ми повинні робити свою.

ЄС ухвалив рішення про виділення 31 млн євро на потреби оборони України. Це перший прецедент і гарний сигнал.

З Британією підписано угоду про кредит на 1,7 млрд фунтів, які будуть спрямовані на розвиток спроможностей ВМСУ. Це і будівництво двох морських баз — у Бердянську й Очакові, це і нові ракетні катери. Також працюємо над важливим компонентом щодо ракетної зброї.

Зараз переходимо до наповнення змістом Рамкової угоди із США. Є динаміка по різних напрямках. Зокрема, минулого тижня фахівці з питань оцінки системи ППО США працювали в Повітряних Силах ЗСУ. Ідея такої місії була сформульована моїми колегами кілька місяців тому, але під час загаданого візиту вдалося пришвидшити її відправку.

Крім цього, я спілкувався зі стратегічними радниками високого рівня (DRAB), окреслили першочергові кроки. Будемо активно рухатись у плані впровадження принципів і стандартів НАТО.

У деяких європейських столицях досі дивляться на стосунки з Україною через призму Москви. Нам потрібно досягти такого рівня взаємосумісності у різних сферах, щоб у них самих виникало питання — чому Україна досі не в НАТО? Адже наші партнери знають, що ми не тільки готові вчитися, але й можемо багато чому навчити. Наша армія має унікальний досвід. У сфері інформаційного протиборства, кібероборони ми теж багато чого знаємо і вміємо.

Щоб рух у цьому напрямку пришвидшити, треба змінити підхід. Треба усвідомити, що натівські стандарти — це не питання міжнародної співпраці, це питання нашого внутрішнього самовдосконалення та розвитку. Нам самим це потрібно і вигідно.

Під час вступу на посаду я підкреслив, що вважаю пріоритетом забезпечення синергії між ключовими структурами сектору оборони — Міністерством, Генштабом, профільним комітетом парламенту, РНБО, Мінстратегпромом. І роблю все, щоб це втілити.

Дуже радий, що Головнокомандувач Збройних Сил України Валерій Залужний поділяє цей підхід. Разом з генералом Залужним протягом цього місяця ми кілька разів їздили в зону ООС, також проїхали весь південь, брали участь у багатьох заходах.

Ми спільно працювали у парламенті щодо плану оборонних закупівель. За два дні узгодили документ на 300 сторінок, який з різних причин «висів» кілька місяців.

Хочу підкреслити, що і парламентський комітет виступає як партнер, іде назустріч. Я вдячний голові комітету Олександру Завітневичу та народним депутатам.

Так само ми вибудовуємо тісні стосунки з Мінстратегпромом. Це наші партнери, без яких просто неможливо реалізувати план оборонних закупівель, славнозвісний ДОЗ. Закон визначив, що Міноборони замовляє зброю чи техніку, а Мінстратегпром планує виробництво.

Як повідомляла група «ІС», Резніков і Залужний нагородили українських військових в районі ООС.


Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на аккаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter — посилання на наші ексклюзиви, а також найрезонансніші новини України та світу.

загрузка...

Свежее

Епіфаній повідомив, як вторгнення РПЦ в Африку вплинуло на процес визнання ПЦУ

Предстоятель Православної Церкви України митрополит Епіфаній назвав Церкви в яких розглядають питання визнання ПЦУ. За його словами, нещодавнє вторгнення...