Прикордоння Луганщини, яке першим зустріло війну, зараз перше відчуває на собі скоре падіння «колоса на глиняних ногах», себто росії.
Економічні санкції та деякі обмеження росії – як шкода, що вони не повні – зрештою дороблюють ту справу, яка йде тут досить давно.
Що цікаво, ось прочитала, що французький філософ Дені Дідро, який у 18 сторіччі відвідав росію, побачив її скрепи, уклад життя, оці бороди, кокошники, щоб воші в щі не падали, снохачество, абсолютну антисанітарію, назвав цю країну «колосом на глиняних ногах».
Бо філософ зрозумів, ця країна, хоч має велику територію, але не має майбутнього.
А й дійсно, майже усі глобальні здобутки, технологічні зміни, до росії прийшли з інших країн. Навіть мова росіян, то 80% слів, які прийшли з французької, німецької, української (руської) та латини.
То всесвіту та еволюції насправді начхати на скрепи, велич та наскільки великий велетень, якщо його «ноги» не витримують його ваги, вони кришаться, тріскають і велетень падає.
«Ноги» росії, це її економіка, нафта, золото, природні ресурси.
За роки путінізму, «ноги» росії стали не тільки крихкими, вони вже майже розсипалися у пил.
З одного боку, на росії все стабільно. Є гроші на війну, але немає на ремонт лікарень, дитсадків, шкіл. Є гроші на зброю, але немає на прокладення нових комунальних ліній.
З одного боку, росія багата країна, з іншого, на росії велика кількість бідних людей, які не можуть дозволити собі продукти харчування та риються у сміттєвих баках.
Насправді, потенціал у росії великий. За рахунок того, що росія гарно економить на соціальці, розвитку, їй вистачає на збільшення військового потенціалу. Росіяни гарно вкладають у війну, відмовляючись від цивілізації та продовжуючи жити у 18 сторіччі.
Більшість російських деревень та міст, виглядають точнісінько так, як їх бачив французький філософ Дені Дідро. Що-що, а «розруха в головах» на росії вічна.
За часи путінізму росія втратила майже весь потенціал. Колись, ці часи прийдуть, росіяни будуть вивчати цей період розпаду та знищення росії, де ім’я путіна буде вписане в когорту катів росії, які пришвидшили її падіння.
Проросійсько налаштовані мешканці Луганщини та Донеччини мріяли, щоб росія зробила їх багатими та зробила з Донбасу росію.
Що ж, їх мрії здійснилися.
От зараз мешканці окупованого Довжанську живуть «по-русски»: без світла, води, зарплатні.
В шахті застрягли дві зміни, їх не можуть вивести на поверхню, бо підйомники зламані, генератори не працюють, а світла немає.
Немає доріг, немає лікарень та спеціалістів.
ОРДЛО нагадує місто-привід. Як й саму росію. Комунальна сфера росії, це по суті мертвець. Хоча, на цей час на росії умовним «мерцем» є багато чого, наприклад, сільське господарство, фармацевтична галузь.
Й ось знаєте, спостерігаючи за деградацією росії, я прийшла до висновку, що, якщо б відбулася міжнародна консолідація та утворилася реальна антиросійська коаліція, яка б вирішила утворити повну міжнародну ізоляцію, деградація росії відбудеться шаленими темпами.
Найближчий для мешканців ОРДЛО приклад, це Ростовщина, де комунальний колапс, це звичне явище у житті ростовчан.
До 2014-року Луганщина не знала після 90-х, що таке віялові відключення чи повна темрява на кілька днів. Зараз це звичне явище.
Фактично, після окупації ОРДЛО стало жити точнісінько як мріяло – «по-русски». Без благ цивілізації, без роботи, в повному занепаді та без краплі майбутнього.
Мешканці ОРДЛО шукають винного в тому, що їх мрії здійснилися.
Дивно, але це так. У всесвіту дивне почуття гумору. Вони мріяли «пожить по-русски», та будь ласка, сказав Всесвіт й надав мешканцям ОРДЛО усе, що є на росії – бідність, війну, корупцію, нещирість, хабальство.
Країна мрій, яку вигадали собі проросійсько налаштовані мешканці українського Сходу, виявилася старим діряблим мішком.
Й от зараз, після чергового комунального колапсу мешканці ОРДЛО задають собі питання – хто винен.
Шукають винного у тому, що падають старі стовпи, рвуться старі дроти, не їздять старі маршрутки, не працюють старі підйомники на шахтах.
Інколи вони згадують, що в них є «місцева влада», ще вірять у росію, то пишуть листи путіну з вимогами вирішити їх комунальні чи особисті питання, але здебільшого, в своїх бідах звинувачують нас, Україну.
Щоб підтримувати цю віру – «Украина ничего не делала для Донбасса» – росія працює щоденно.
Навіть відповіді по будь яким зверненням з ОРДЛО «30 лет ничего не делали», «30 лет не давали средств», «нет кадров»…
Якось забувають ордлинці та їх куратори, що ОРДЛО вже 10 років під «патронажем» росії, яка мала б вкладати в нього гроші, щоб зробити з ОРДЛО «маленьку вугільну швейцарію», як мріяла критична більшість ордлинців.
Все більше й більше мешканцям ОРДЛО нав’язується думка, що «до прихода сюда россии они жили в разрухе, а сейчас на Донбассе процветание».
Що ж, колись ми дочекаємося часів, що російські пропагандисти, утворювачи симулякрів та переписувачи історії, будуть сидіти за гратами, як колись «гебельси».
От в покарання росії вірю, а в прозріння критичної більшості мешканців ОРДЛО – ні. Але про це я подумаю завтра.
Олена Степова, для ІС
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!