Ситуація в Афганістані: чому після виводу військ США країна стане «ісламським еміратом»

-

Читайте также

Вашингтон явно втрачає інтерес до Близького Сходу і Афганістану, що примикає до нього. США більше не будуть брати на себе відповідальність за ситуацію на цих територіях, хоча і продовжать діяти в регіоні як глобальна держава, йдеться у матеріалі аналітика Олексія Бєльського на сайті Newssky.

Реальне виведення американських військ з Афганістану нещодавно перенесли на більш ранній термін — з 11 вересня на 31 серпня 2021 року. Тобто на наступний день після візиту до Вашингтону Президента України Владимира Зеленського, і він за бажанням навіть зможе прийняти участь в відповідних урочистостях. При цьому, в самому Афганістані ніякого перемир’я, і тим більше уряду національної згоди, про які говорилося в угоді між «Талібаном» та США, схоже не буде. Навпаки, таліби розгорнули потужний наступ по всій країні і можуть говорити з Кабулом з позиції сили. Під великим питанням ідея залишити в країні невеликі групи іноземних військових — наприклад, для охорони кабульського аеропорту і посольського кварталу. Таліби в відповідь відкрито загрожують ударами по «окупантах», навіть якщо ті будуть з мусульманської Туреччини.

Якщо орієнтуватися на формальні плани, то після 31 серпня уряд в Кабулі, підтримуваний США, повинний якось домовитися з «Талібаном» про те, як жити далі. Українські експерти порівнюють цю ситуацію з 1989 роком, коли Афганістан залишили радянські війська, але радянське керівництво не підписувало угод з моджахедами (хоча спроби встановити контакт були) і їх участь в спільному уряді з президентом Наджібулли навіть не передбачалося.

Зараз переговори уряду Афганістану і талібів в Досі відновились після довгої перерви, але певного прориву до виведення військ чекати не варто. На останньому раунді сторони не змогли досягти нічого, крім згоди, що треба зібратися ще. Перемир’я не вдалося укласти навіть на дні святкування Курбан-байраму.

Паралельно ситуація в самому Афганістані ясно показує, що таліби в принципі не готові до компромісів. Наприклад, лідер руху Хайбатулла Ахундзаде заявив про прагнення до добрих стосунків з усіма країнами світу, натякаючи, що міжнародному співтовариству треба перестати відволікатися на ідею коаліційного кабінету, як відірвану від реальності, та визнати уряд талібів.

Паралельно в Ісламабаді викрали дочку афганського посла — деякий час її катували, а потім відпустили. Те, що сталося остаточно зруйнувало і без того погані відносини Афганістану і Пакистану, який не без підстав вважається головним спонсором талібів разом із своїм союзником Китаєм. Посол Афганістану в Ісламабаді повернувся додому з міркувань безпеки, а пакистанський посол в Кабулі — висланий.

«Талібан» не бачить сенсу ділити з кимось владу, бо вважає, що він може отримати все. Він всіляко підтримує думку про свою непереможність і заявляє, що контролює вже 85% території країни, включаючи багато прикордонних пунктів з Іраном, Пакистаном і Таджикистаном.

Слід зазначити, що останній приїзд представників катарського офісу «Талібану» до столиці країни-агресора, не був схожий на попередні. Раніше їх головною метою було показати, що вони — важливі гості міністра Лаврова, а тепер переговори в МЗС РФ залишилися в тіні. Головним заходом програми була прес-конференція в готелі «Україна», де таліби як ніколи часто використовували формулювання «ісламський емірат».

Йдеться, що зараз в Афганістані діє ісламська республіка, але «Талібан» наполягає, що тільки емірат — найкраща форма державного устрою. Фоном йшли твердження, що жителі віддалених повітів самі просять талібів прийти і навести порядок, що про захоплення прикордонних пунктів переживати не варто — експорт та імпорт товарів під надійним захистом.

Для країн Центральній Азії зараз найважливішою є ситуація на кордоні Афганістану з Таджикистаном — вона розтягнута на 1300 кілометрів, і захищати її вкрай складно. Як тільки таліби стали повідомляти про захоплення одного прикордонного пункту за іншим, виникли побоювання, що можливий наступний крок — це їх прорив в Центральну Азію, де їх нібито з радістю приймуть втомлені від корумпованих режимів люди. Але на ділі мета талібів була, швидше за все, інший — не допустити військової допомоги ворогів «Талібану» з Таджикистану.

Таджикистан може й не схожий на країну, здатну проводити складні гібридні операції, але в нинішній ситуації позиція цієї держави по-своєму унікальна. Таджицькі дипломати продовжують говорити про загрозу, що виходить від «Талібану», навіть зараз, коли це вже давно не мейнстрім, і не підтримують з бойовиками ніяких дипломатичних відносин.

Справа в тому, що північ Афганістану там сприймають як щось особливо близьке. Ці регіони населені таджиками і узбеками — говорять тими ж мовами, але використовують арабську писемність. І «Талібан» для них — вороги. Один з найбільш шанованих діячів по обидва боки кордону, до того ж одружений на українці, польовий командир-таджик, гроза талібів Ахмад Шах Масуд — був вбитий 9 вересня 2001 року, всього за два дні до терактів у Нью-Йорку. Душанбе для афганців — місце для відпочинку з доступним алкоголем, а північ Афганістану для таджиків — місце, де під час громадянської війни 1990-х років ховалися біженці.

Парадоксальна ситуація, коли в Афганістані було безпечніше, ніж за його межами, склалася тоді завдяки Північному Альянсу — де-факто незалежній державі, яка існувала в 1990-і роки, до приходу США. Командири півночі країни пручалися талібам, заодно захищаючи від них таджицький кордон — через неї Північний Альянс підтримували Росія і Індія, яка завжди вважала талібів проксі-армією свого давнього ворога Пакистану і його союзника Китай.

Москва намагалася відродити зараз щось подібне до Північного Альянсу, збираючи зустрічі з афганської опозицією, де було чимало узбеків і таджиків з північних провінцій. Але тепер, коли таджицький кордон вже взятий талібами, такий варіант навряд чи можливий — без регулярних поставок ззовні будь яке ополчення проти талібів не втримається.

Паралельно в Ташкенті 15-16 липня 2021 року оголошено про створення платформи Узбекистан — Афганістан — Пакистан — США. Головна мета нового союзу — встановити економічні та логістичні зв’язки з Афганістаном, які учасники бачать основою миру в країні. Звучить не надто переконливо, але нічого кращого запропонувати поки не виходить. Головний американський парламентер і архітектор угод Залмай Халілзад говорить лише про необхідність зміцнювати регіональні зв’язки і радить сприймати виклики як нові можливості.

Слід зазначити, що за даними російських ЗМІ, на зустрічі в Женеві Путін запропонував Джо Байдену «спільну з Росією координацію дій на афганському напрямі з можливістю в практичних цілях залучення російських військових баз в Таджикистані і Киргизії» — наприклад, обмін розвідданими, в тому числі з дронів. Вважаємо, що лукава пропозиція російського диктатора не зацікавила американців.

В цілому голові тенденції в регіоні зараз можна описати так: ніхто вже не вірить в успіх переговорів з талібами, тому всі готуються до гіршого. Тобто до прийому біженців і перевірку боєздатності військ на прикордонних територіях.

Коли американці підуть, у талібів майже не залишиться причин прислухатися до будь-кого, тому незгодні з ними афганці вже замислюються про еміграцію. Хто багатший — до США, Європи і країн Перської затоки, хто бідніший — в Таджикистан і Узбекистан, де вже будують табори для біженців.

Швидше за все країни Близького сходу і Центральної Азії будуть просто дивитися на триваючу війну в Афганістані, вибудовувати відносини з більш сильною стороною (тобто, наразі, талібами) і сподіватися, що страждати доведеться тільки афганцям. Періоду, коли доля Афганістану буде в його власних руках, усі чекали дуже давно, і, ймовірно, це дійсно відкриває нову сторінку в історії цієї країни.

Висновки для України

По-перше, українці завжди підтримували афганців у їхніх прагненнях відновити мир в країні та розбудувати інклюзивне суспільство. МЗС доцільно готуватися до предметного діалогу з новим політичним режимом в Кабулі, таким собі «ісламським еміратом», що його буде створено.

По-друге, треба очікувати суттєвого збільшення майже двадцятитисячної афганської діаспори в Києві, тобто владі слід готуватися до прийому нових біженців нелегалів з Афганістану.

По-трете, США об’єктивно втрачають інтерес як до Близького Сходу, так і до Східної Європи. Повністю його вони, звичайно, не втратять — занадто важливе сусідство країн з Росією і Китаєм. Якщо Вашингтон більше не буде брати на себе відповідальність за ситуацію в Афганістані, скоріше він зменшить свій вплив і на врегулювання конфліктів в Україні, Грузії та Вірменії. Але Вашингтон як глобальна держава, скоріше за все делегує відповідні повноваження своїм союзникам по НАТО. Наприклад, щодо Афганістану — Великобританії і Туреччині.


Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на аккаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter — посилання на наші ексклюзиви, а також найрезонансніші новини України та світу.

загрузка...

Свежее

Диктатура в РФ: Госдума разрешит губернаторам сидеть пожизненно

В Российской Федерации становится нормой пожизненная форма государственного управления, без какого либо лимита на сроки пребывания на высших государственных...