Усвідомив, що ніяк осмислено не поділюся підсумковими враженнями після чергової хвилі акції «Книжкової навали», яку група «Інформаційний спротив» організувала у жовтні – грудні 2024 року. Не тільки тому, що я лінивий, а тому, що враження швидко застарівають. Бо доповнюються. Тож і зараз пунктиром.
З основного, що було у січні-лютому.
- 29 січня – День пам’яті Героїв Крут. За традицією – багато офіційних реверансів, відзначились – і до наступного року.
Якось подумалося, що чогось не вистачає. Тому завдяки партнерам із Національного військово-історичного музею України (меморіал у Крутах – це філія НВІМУ) передали комплект книг до шкільної бібліотеки села Крути (вона до того ж виконує функції публічної). Бо все залежить не тільки від пам’яті, а більшою мірою – від інвестицій у сучасних дітей та їхніх вчителів. - Приблизно з тією самою мотивацією передали книги відділу освіти Гайворонської громади у Кіровоградській області.
Повторюся: шкільні бібліотеки – це недооцінений ресурс, який здебільшого простоює. У школах тисячі бібліотекарів охоче включаються. Їх треба озброїти. - Охопили турботою обласні бібліотеки для дітей на Волині та у Львові, обласну універсальну в Івано-Франківську. Поки не дісталися Тернополя, але доберемося. Додатково охопили Сумщину. Там реально хоробрі люди, про яких мало говорять і яким потрібна підтримка.
4.Зовсім свіже – Одеська область. Одеська ОУНБ ім. М.Грушевського, Ізмаїл, Сарата, Болград, Подільськ, Доброслав.
Підбираємось до рубежу 29 тис. переданих книг.
Загалом охоплено:
- Харківська область – непогано, майже добре.
- Сумська, Полтавська, Миколаївська, Волинська, Івано-Франківська – позначились, тобто. передали 25-45 комплектів по 101 книгу на регіон,
- Дніпропетровська, Одеська – почали (змогли виділити по 7-10 комплектів, працюємо над цим далі),
- Донецька, Луганська (для центрів переселенців), Чернігівська, Хмельницька, Вінницька, Кіровоградська, Львівська, Чернівецька – точково.
Про частину зробленого поки що промовчу, потім якось.
Разом:
- Харків – книжкова столиця України (знав, але по-новому оцінив). Таке враження, що зараз – тупо на зло. «А ось х*р їм», видала квінтесенцію відчуттів у розмові відомий старожил галузі, досвідчений редактор, «мати» десятків книжкових проектів та глибоко інтелігентна дама. «Тільки подумати, які ж все-таки п@$%&си, слів немає» – погодилася відомий літературознавець, педагог та критик. Цей людський капітал треба пестити і плекати.
- Фіксуємо зворотний зв’язок. Бібліотеки вже опрацювали одержані у 2024 р. книги і з січня почали видавати їх людям. На деякі позиції є черги. Також люди охоче збираються на кшталт «книжкових клубів» для обговорення новинок. Це працює, треба масштабувати. Бо величезний запит на будь-які прояви якоїсь нормальності, спрямованої на майбутнє.
- Досвід показав, що місцева влада в один клік знаходить гроші на поповнення бібліотек книгами. Бо це копійки. Просто немає пріоритезації. Нині подекуди ситуація просто абсурдна. Після 2022 р. бібліотеки масово списали застарілу та російськомовну літературу. Поповнення новинками вкрай нерівномірне, полиці порожні, нема чого читати. Виник рукотворний попит на ті російськомовні книги, з якими боролися. І які тихенько продовжують видавати читачам, лаючи недолугу владу, у максимально українськомовних регіонах. Інвестиції у книговидання через 1000 грн. – це чудово і корисно. Але є дірка, яку треба оперативно закривати.
- Ми будемо тихенько продовжувати. Як потеплішає, хочемо додати поїздки та проведення зустрічей із цікавими людьми, авторами книг. Досвід показує, що однодумців та підтримку можна знайти раптово. Наприклад, ще восени з подачі Дениса Денисенка нас підтримав книгою «Амазонки Моссаду» Andrei Pivovarsky, завдяки якому цю книгу видано в Україні. Тепер її читають як цивільні, і військові. Я особисто не знайомий із Пивоварським і не знав про його роль у підтримці книговидання. А воно он як. За що окреме спасибі.
Також я вкотре переконався, що працює ідея підтримки «малої Батьківщини». Скажімо, комплекти книг у бібліотеки Златополя та Кегичівки (Харківська область) передані завдяки Юрію Романенку. Є й інші приклади.
Тобто, підтримка читання – це здорова історія, здатна об’єднати найрізноманітніших людей.
Окремо хочу подякувати видавництву «Наш формат» за всебічну допомогу та гостинність, особисто Владиславу Кириченку, Олегу Проценку, усі видавництва, які взяли участь знижками на книги, за цінні підказки – Тетяні Пилипчук, Катерині Новак, Iaroslava Strikha, а також всіх тих, кого пам’ятаю, але не згадаю марно.
Книга, як і раніше, найкращий подарунок.
Нагадаємо, як повідомляла раніше група “ІС”, «Книжкова навала» прокотиться Україною і поширить понад 30 тисяч книг.
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!