Напевне в ОРДЛО все підходить до свого завершення. Ось такі відчуття.
Знаю, що окупація, знаю, що росія завдяки своїм міжнародним лобістам наразі отримала ще більше переваг на дипломатичному фронті, бо вже кажуть про лінію розмежування лише на 2022 рік, бо вже морально готують, що не повернемо окуповані території, знаю. Але все одно, от таке враження, що ОРДЛО проживає останній рік.
Закінчення чогось, воно ж буває різним. Це й смерть, й забуття, й зміна статусу та набрання нового. Щось вмирає, й це є закінчення. Щось перероджується, закінчуючи один термін й переходячи на інший. Все у цьому світі має свій початок та свій кінець. Ось така філософія світу. Закінчують своє існування моря, океани, гори, міста, території, дерева, будівлі, люди й мурахи. Так що нічого дивного у слові «закінчення» не має, як й у моєму баченні й відчутті ситуації з ОРДЛО.
Яким воно буде для ОРДЛО це закінчення, поки не відомо. Але, з огляду на те, що там відбувається, то дійсно все йде до свого фіналу. Все, що могло бути знищеним в ОРДЛО, то знищено. Навіть, як що це ще працює, живе, дихає чи дзюрчить, воно вже просто доживає останні дні.
Знищено усе. Шахти. Водопостачання. Енергетична система. Екологія. Ліса. Паркові зони. Сільське господарство. Будівельна сфера. Освіта. Система охорони здоров’я. Приватний бізнес. Усе це знищено, спадскуджено, перетворено у тлін.
Десь щось ще працює. Здебільшого це «працює» виглядає так, немов дихає на ладан. Хоча… Як-то кажуть, те, що виглядає, як качка, крякає, як качка, плаває, як качка й є качка.
Усе в ОРДЛО дихає на ладан.
Можливо саме через це й з’явилося відчуття скорої розв’язки, завершення, фіналу, коли останні дві гвоздички хтось покладе на труну цієї «вугільної швейцарії» й закриє кришку. Оце писала про закриття ринків в ОРДЛО.
Малий бізнес, майже зник в ОРДЛО. Підприємці закривають та намагаються продати свої торгівельні модулі й справа не у тому, що вони не можуть конкурувати з супермаркетами, ні. До війни на Луганщини було багато супермаркетів, але ринки процвітали. З кожним роком ставало все більше маленьких магазинчиків, лавок, торгівельних модулів й вони спокійно виживали поряд з супермаркетами, які теж росли, як гриби після дощу.
На вихідні в українське прикордоння з російського приїздило дуже багато росіян, які скупляли на ринках усе, до чого могли дотягнутися. Рубіжанські та житомирські шкарпетки, упаковками, білизну, речі, ліки, біловодське найсмачніше у світі вершкове масло, олію, ковбаси, горілку «Луга-нова», Ровеньківське пиво.
Шахтарі отримували гідну зарплату та витрачали її у магазинах та на ринку.
Все працювало там, де не було «русского миру», триколору та путінізму. Всі були живі, щасливі, доживали свій вік у злагоді та з повними столами їжі.
У шахтарів та пенсіонерів були безкоштовні профілакторії, медицина була платна (приватний бізнес) й безкоштовна. На будь який смак та вибір.
Усе це зникло з появою «русского миру», «новороссии» та триколорадок.
Знищені шахти, знищені підприємства. Колись візитівка Луганщини «Луга-нова», яку дарували міжнародним делегаціям та гостям тепер викликає огиду у мешканців ОРДЛО, як й колись живе та неймовірне Ровеньківське пиво. Луганська паляниця, це ще один смак за яким сумують біженці-луганчани.
Про медицину Луганщини я писала багато. То мої читачки вже знають, що українське прикордоння було «Меккою» для росіян, які їхали до українських стоматологів, окулістів, кардіологів. Так в прикордонному місті Довжанськ, Луганської області, як й в самому Луганську було дуже багато приватних медичних клінік та практиків.
Критична більшість мешканців Луганщини у 2014-му році сказали, що таке життя їм не подобається.
Вони хотіли, щоб була радянська медицина, усе безкоштовно, а ще, щоб були російські медичні нано-технології. Щоб кремлівська пігулка від усіх хвороб й повернення молодості. Й щоб усе було в нових сучасних медичних гаджетах.
Вони були, ці медичні гаджети, бо медичні заклади, як й шкільні, осучаснювали та ремонтували за програмою ТАСИС. Це європейська програма, ага, та сама з тої самої ненависної росіянам «гей-європи». Але на Донбасі до 2014-го ніхто не згадував умовний Захід поганим словом, навпаки, люди їздили туристами по багатьом країнам й привозили тільки гарні спогади.
Ненависть прийшла з «русским миром». А ось розвиток та цивілізація пішли. За 10 років окупації росія повністю знищила медицину в ОРДЛО. Першими виїхали дуже гарні спеціалісти, які не боялися перевірки дипломів та конкуренції на медичному ринку. Дуже приємно чути, що луганчани-лікарі ВПО цінуються, як спеціалісти та стають гордістю медичних колективів багатьох державних та приватних медичних закладів.
Першими, що з’явилися в ОРДЛО це були гадалки, екстрасенси, та інші контактери, які замінили собою зниклий прошарок медичної галузі.
Російські ЗМІ та пропагандисти одразу запропонували замінити «гей-європейські» ліки на «исконно народные»: лопух, глина, яйця.
Першими в ОРДЛО окупанти закрили туберкульозний диспансер, шкірно-венеричний диспансер та інфекційні лікарні. Першими ознаками знищення медицини в ОРДЛО стали епідемії туберкульозу та венеричних хвороб. На цей час в ОРДЛО залишилися у більшості ті медичні працівники, які мають освіту у російських вишах або у місцевих коледжах.
На цей час в ОРДЛО не має якісних ліків та якісної медицини. Критично не вистачає вузьких спеціалістів. В лікарнях безлад, таргани та хабарі.
Що цікаво, страждають від «медицини» з російським присмаком не тільки мешканці ОРДЛО, а й російські окупанти, бо ж з пораненнями везуть спочатку в лікарні ОРДЛО, а потім вже до Ростова. А лікувати в ОРДЛО нікому та нічим. Тому більшість 300-х стікають кров’ю ще по дорозі до лікарні, втрачають руки-ноги ще більше окупантів, бо неякісні турнікети та відсутність досвіду.
А тепер небезпечні лікарні ОРДЛО додали окупантам та мешканцям ОРДЛО додаткового екстриму, бо при переливанні крові хворому чи пораненому, йому дарують гепатити чи СНІД. Гепатиту та СНІД в ОРДЛО так рясно, ще інколи в лікарню потрапляють справжні скарби, де гепатит А, В, С співіснують зі СНІДом, туберкульозом та сифілісом, рясно пересипані вошами.
За час ковіду та за час окупації в ОРДЛО росіяни знищили дуже багато людей, саме тим, що довели медичну сферу до стану російської. Це ще один злочин росіян. Більш того, росіяни знищили саме тих людей, які їм вірили, довіряли, допомагали заснувати «новороссию», які б голосували за путіна, які підтримали та підтримували б найстрашніші забаганки росії.
Якщо поглянути на окупацію політичним поглядом, то захист росії російськомовних мешканців Донбасу виявився знищенням, геноцидом, руйнуванням.
Далі буде ще гірше. Руйнування в ОРДЛО досягло точки неповернення, тому завершення усієї цієї путінської авантюри буде фатальним для ОРДЛО. Можливо колись на тому попелищі все ж таки зросте нове життя. Бо смерть для території, міста чи країни, це не завжди означає кінець, здебільшого, це просто початок чогось нового.
Олена Степова для сайту групи ІС
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!