Війна на «Східному фронті»: Росія відступає чи перегруповує сили

-

Читайте также

Центральною політичною подією в Україні в травні ц. р. став візит до Києва державного секретаря США Е. Блінкена. Головний підсумок візиту — Сполучені Штати продемонстрували свою повну підтримку України у її протистоянні з Росією. Це дуже важливо для нашої держави, стосовно якої Москва не припиняє агресії. Росія, не зважаючи на певну деескалацію військової напруженості довкола України, жодним чином не відмовляється від своїх загарбницьких планів, а лише змінює спосіб їх реалізації, про що знову ж таки свідчить її активна підривна робота і щодо України, і щодо її західних партнерів, пише у своїй статті на «Борисфен Інтел» доктор військових наук Віктор Гвоздь.

Консолідована позиція США, НАТО та ЄС у справі з підтримки України змусила Росію дещо знизити свою військову активність, однак вона не відмовилася від своїх стратегічних цілей, намагаючись компенсувати тимчасовий «відступ» у військовій сфері переорієнтацією своїх дій у інших напрямах. Мається на увазі насамперед прагнення підірвати внутрішню стабільність у США, Європі та Україні з метою послабити їх протидію Росії. Загалом тут немає нічого незвичного, однак на таку активність слід зважати, адже це пряма загроза інтересам та безпеці України. Тим паче, з урахуванням поточної ситуації, пов’язаної з фактичним відновленням бойових дій на Донбасі, пандемією COVID-19, травневими святами, а також політичними процесами у країнах, які Росія вважає своїми супротивниками.

Так, основними такими діями росіян залишається масована інформаційна кампанія, що формує негативне сприйняття західним суспільством України та позитивне відношення до Росії. Як приклад — російські звинувачення на адресу нашої держави у порушеннях перемир’я на Донбасі та підготовки до нападу на «ДНР/ЛНР». Саме цим Росія і виправдовує розгортання своїх ударних військових угруповань на кордоні з Україною.

Аналогічним чином Росія намагалася використати на свою користь політико-дипломатичний скандал, пов’язаний з викриттям диверсійних дій російських спецслужб на військових складах і заводах Чехії та Болгарії в 2014–2020 роках. Зокрема, факти постачання зброї згаданими країнами до України трактувалися Росією як «сприяння військовим злочинам української влади, спрямованих проти власного народу».

Водночас Росія використовувала травневі свята для організації антиурядових виступів та безладів у європейських і інших країнах, які наразі у відносинах з нею займають найбільш принципові позиції. Передусім такий поступ Росії спрямований проти:

Великобританії, як головного союзника США;

Франції та ФРН, як членів «Нормандської групи», які стали на бік України;

Туреччини, яка є головним суперником Росії в Чорноморському регіоні та на Кавказі, а також постачає Україні сучасні види озброєнь (включно з ударними БПЛА, здатними ефективно знищувати російську військову техніку).

Як і у минулі роки, для того, щоб дестабілізувати у згаданих країнах обстановку, широко застосовувались соціальні платформи у мережі Інтернет, через які пропагувалися різного роду екстремістські ідеї ліворадикального та ультраправого штибу. Так, наприкінці квітня ц. р. правоохоронні органи Великобританії запобігли спробам російських спецслужб спровокувати «першотравневі» безлади на британській території. Зокрема, було викрито діяльність пов’язаних із Росією так званих «тролів», які надавали провідним британським ЗМІ (The Times, Daily Mail, The Sun та Daily Express) провокаційні коментарі з соціально-економічної тематики.

Ще більш відчутні проблеми виникли у Франції та ФРН, де схожі акції організовували різні радикальні рухи, відомі своїми тісними зв’язками з російськими спецслужбами. В основному це такі, як ліворадикальний рух «Жовті жилети» та ультраправа партія «Національне об’єднання» у Франції, а також «Альтернатива для Німеччини» у ФРН.

Внаслідок їхньої діяльності 1-го травня ц. р. масові безлади сталися у Парижі, інших французьких містах, зокрема в Ліоні, Нанті, Ліллі, Тулузі та Марселі. Тільки у місті Ліон у таких сутичках дістали поранення близько тридцяти поліцейських. Кілька тисяч агресивно налаштованих радикалів скупчилися і у Берліні — основному центрі активних протестів у ФРН. Вони нападали на сили правопорядку, чинили акції вандалізму стосовно цивільних об’єктів (включно з підпалами автомобілів і крамниць).

Мітинги та демонстрації з антиурядовими гаслами відбувалися у столиці Туреччини — місті Анкара, де їх очолювали турецька організація лівих профспілок DISK. Однак їх жорстко блокували силові органи, в тому числі військовики на броньованій техніці.

Досить показовою була і нова серія акцій протесту з міжрасовим підґрунтям у США в квітні ц. р., спричинена відомою загибеллю чорношкірого американця під час інциденту з поліцією. У минулому році через це виникли масові протести та безлади у деяких американських містах, що відчутно ускладнило в країні внутрішню ситуацію. Причому, правоохоронні органи США виявили причетність до таких акцій фейкової організації «Усунення бар’єрів для звільнення Африки», що прикривала групу «інтернет-тролів» в Нігерії та Гані. Своєю чергою, вони працювали під керівництвом однієї зі структур ФСБ РФ — «Антиглобалістського руху Росії».

Певним чином у такому контексті можна розглядати відновлення виступів ненависників карантинних обмежень, викликаних COVID-19. Такі відбувалися і відбуваються у багатьох європейських містах, що закінчується гармидером чи сутичками з поліцією.

Та слід зазначити, що головним об’єктом російської підривної діяльності залишається Україна. За оцінками багатьох експертів, Росія активізує процес створення в Україні подоби колишньої «Партії регіонів» за участю окремих олігархів проросійської спрямованості, яких не задовольняє політика нинішньої української влади. Саме на базі такої партії планується об’єднання всіх проросійських сил України, що у своїй політичній боротьбі використовуватимуть прорахунки чи не доопрацювання чинного українського керівництва, включно з такими, як підвищення комунальних тарифів, інфляція, а також відсутність прогресу у вирішенні проблем Донбасу і Криму.

Саме загострення таких питань і є однією із основних цілей нинішніх московських дій з провокування напруженості в зоні конфлікту на Донбасі. Водночас Росія свідомо перешкоджає процесам імплементації Мінських домовленостей, висуваючи різні неприйнятні для України вимоги. В основному це стосується намагання долучити до переговорів представників «ДНР/ЛНР», як «сторін переговорів», що озвучується і на рівні Тристоронньої контактної групи, і у різноманітних міжнародних форматах, в тому числі в ООН.

Крім того, Росія пришвидшує видачу російських паспортів жителям самопроголошених республік. Так відбувається і тиск на Україну, і створюється підґрунтя для військової підтримки «ДНР/ЛНР» під приводом захисту російських громадян на території їх проживання. До того ж, надання російського громадянства достатній кількості населення самопроголошених республік згодом Росія намагатиметься використати як «легітимну» підставу для їх анексії за прикладом Криму.

Ще одним напрямом дій Москви є спроба зірвати ініціативу України щодо створення «Кримської платформи», у якій братиме участь міжнародна спільнота. Такі наміри Росія вважає прямою загрозою своїм інтересам, оскільки відновлюватиметься увага світової спільноти до захоплення росіянами Криму. Своєю чергою, через це Москва зазнає додаткових іміджевих збитків, оскільки зайвий раз світ переконується у агресивності її політики. До того ж, реалізація такої ініціативи об’єктивно сприятиме підвищенню рейтингу української влади, що йде урозріз з російською стратегією стосовно України. Зважаючи на такі обставини, міністерство закордонних справ Росії створило спеціальну групу із завданням протидіяти «Кримській платформі».

Паралельно Росія веде військові приготування проти України та США/НАТО. Так, її війська фактично не відведені від українського кордону, а знаходяться неподалік у місцях постійної дислокації в тих же самих районах. А на полігонах біля Воронежу залишено техніку підрозділів 41-ї армії, що прибула із глибини Росії (Новосибірської області) під час, так званої, раптової перевірки в квітні ц. р.

Певним винятком стало повернення із Криму на Північний Кавказ підрозділів 58-ї армії Південного військового округу та 7-ї і 76-ї десантно-штурмових дивізій Повітряно-десантних військ Росії. Щоправда, вони можуть швидко повернутися на півострів, довкола якого у Чорному морі все ще курсують три великі десантні кораблі Північного і Балтійського флотів РФ. А ще Росія закрила для судноплавства кілька районів чорноморської акваторії, що фактично означає її анексію, як це вже сталося з більшою частиною акваторії Азовського моря.

Збереження своїх додаткових сил неподалік України та в Чорноморському регіоні Росія пояснює підготовкою до СКШН ЗС РФ «Захід-2021», а також необхідністю реагування на початок стратегічних навчань США/НАТО «Захисник Європи-2021». Втім, під прикриттям таких заяв Росія може зважитися на нову агресію проти України. Принаймні, посилення військової напруженості довкола України цілком можливо очікувати вже влітку під час активної фази згаданих навчань.

На подальшу агресивну суть політики Росії відповідно реагують провідні західні країни та міжнародні організації, які вже зневірилися у її миролюбних обітницях. Згадаймо, як 5 травня ц. р. країни «Великої сімки» спільно виступили з заявою, засуджуючи вчинки Росії, спрямовані на підрив суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України. Вони пообіцяли і надалі не лише відстежувати агресивну російську політику, але й реагувати на неї відповідним чином. Зокрема, міністри закордонних справ G7 повідомили, що створять спільний механізм з протидії московській дезінформації та пропаганді.

Важливим став також показовий візит до Києва державного секретаря США Е. Блінкена, під час якого він підтвердив непохитність позицій Вашингтона щодо підтримки нашої держави у її протистоянні з Росією. Підбив підсумки такого візиту президент США Дж. Байден. За його словами, жодний агресивний крок Росії проти України не залишатиметься без відповіді. Згідно з оцінками світових політологів, на сьогоднішній день Дж. Байден може зіграти таку ж саму роль стосовно України, як свого Р. Рейган — щодо країн Центрально-Східної Європи у їх визволенні від окупації СРСР.

До речі, Росія знову намагатиметься демонструвати свою військову потугу на параді у Москві та інших російських містах 9 травня ц. р. з нагоди «Дня перемоги» над нацистською Німеччиною. На це Кремль кошти знайшов. А от грошові винагороди ветеранам війни з нагоди цієї дати чомусь на порядок менші, ніж в інших країнах колишнього СРСР (в РФ — 10 тис. рублів, в Узбекистані — 86 тис. рублів /у перерахунку на офіційний курс/, а у Казахстані — 174 тис. рублів).

Що ж, у кожного — свої пріоритети.


Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter — посилання на наші ексклюзиви, а також найрезонансніші новини України та світу

загрузка...

Свежее

СБУ виявила на Луганщині схрон бойовиків із забороненим озброєнням. ФОТО

Служба безпеки України виявила на Луганщині прихований арсенал військових засобів ураження. У схованці зберігалась, зокрема, протипіхотна так звана «міна-жаба»,...