1 березня Ленінградський і Московський військові округи були відновлені — замість Західного військового округу, який вперше з’явився в 2010 році і тепер був розформований.
Про це пише Pavel Luzin на сторінках Jamestown Foundation.
Крім того, Південний військовий округ було розширено в межах окупованих територій України. Північний флот втратив статус військового округу (Publication.pravo.gov.ru, 26 лютого). Москва представила дві основні цілі реконструкції російського військово-адміністративного поділу, про що вперше було оголошено ще в грудні 2022 року. Обидві спрямовані на те, щоб спонукати російські сили продовжувати війну в Україні та підготуватися до майбутніх кампаній і мобілізації.
По-перше, російське політичне керівництво намагається «купити» лояльність офіцерського корпусу, який загруз у війні. Створення двох військових округів замість одного – це додаткові посади для нових генералів і полковників у командному складі, виконання обіцяного підвищення офіцерів, які зарекомендували себе на полі бою. Разом із запланованим формуванням нових мотострілецьких дивізій замість бригад це також означає підвищення полковників до генералів незалежно від фактичної чисельності дивізій (Известия, 30 січня; Kremlin.ru, 29 лютого) .
По-друге, утворення Ленінградського військового округу з підпорядкуванням сухопутних військ Північного флоту новому реформованому округу означає, що росія повертається до ідеї війни на своїх північно-західних кордонах і за їх межами. Тобто росія серйозно замислюється про бойову операцію в Балтійському регіоні.
Вікно можливостей
Перед початком будь-яких військових заходів російське військове керівництво враховує міжнародні обставини та внутрішню політичну обстановку в Сполучених Штатах та у їхніх ключових союзників, перш ніж діяти.
Наприклад, агресія проти Грузії у 2008 році була здійснена напередодні президентських виборів у Сполучених Штатах, коли адміністрація Буша була майже без влади. Перший раунд агресії проти України став можливим незабаром після того, як Захід продемонстрував небажання застосовувати силу проти сирійського режиму Башара Асада, який застосував хімічну зброю проти повстанців. Шлях для російського військового втручання в Сирії у вересні 2015 року був відкритий після домовленостей «Мінськ-2» у лютому 2015 року, коли Німеччина та Франція продемонстрували свою безумовну готовність до компромісу з Росією. Нарешті, ультиматум росії Організації Північноатлантичного договору (НАТО) у грудні 2021 року та повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року стали можливими після бунту та вторгнення в Капітолій у США 6 січня 2022 року та після швидкого захоплення Талібаном влади в Афганістані. У 2024 році мають відбутися вибори в США та Великій Британії. Є хусити, які майже безкарно продовжують діяти в Червоному морі та проти Ізраїлю. Іран і Північна Корея постачають росії зброю, незважаючи на санкції, введені Радбезом ООН. Москва прораховує всі ці фактори.
Російське керівництво усвідомлює, що затримки з постачанням зброї в Україну є тимчасовими і що оборонна промисловість країн-членів НАТО, особливо в Сполучених Штатах, неминуче більш ефективна, продуктивна та стійка, ніж російський сектор виробництва зброї. Простіше кажучи, Москва боїться того дня, коли збройові заводи в США і Європі вийдуть на планові показники, а російська армія загрузне та буде знекровлена в Україні.
Це не означає, що росія неминуче воюватиме з НАТО у 2024 році. Росія хоче розширити свої військові та політичні можливості перед Заходом і вважає пряме зіткнення із Заходом дуже ймовірним, якщо не неминучим. Кремль хоче бути готовим до потенційного зіткнення та до посилення сил НАТО в Східній Європі.
Зміна пріоритетів
Росія фактично відмовилася від ідеї панування в Арктиці як в окремій зоні конкуренції чи протистояння в контексті війни в Україні. Тому Москва вирішила перетворити Північний флот просто у флот, а не у військовий округ, відповідальний за арктичний театр. Знову створений Ленінградський військовий округ необхідно посилити сухопутними військами Північного флоту і, можливо, військами Центрального і Східного військових округів. Для порівняння, такий перерозподіл сухопутних військ відбувся кілька років тому, коли мотострілецькі бригади, передислоковані з Центрального військового округу, посилили Західний військовий округ (Інтерфакс-АВН, 3 червня 2016 р.).
Розділ Москвою Західного військового округу на два округи також означає, що з’явиться багато нових посад для генералів і полковників. Як було зазначено вище, це дозволяє Кремлю «купити» лояльність офіцерського корпусу та зменшити ризик заколоту серед військового керівництва. Це стало ще більш актуальним після червня 2023 року, коли заколот Групи Вагнера продемонстрував, що кілька тисяч мотивованих озброєних людей можуть поставити під свій контроль кілька центральних регіонів.
Розширення Південного військового округу іншими окупованими територіями України, окрім Кримського півострова, означає, що Кремль виведе з України частину своїх військ або принаймні частину кваліфікованих офіцерів. Військовослужбовці строкової служби можуть замінити виведені війська, оскільки їх набагато простіше передислокувати та провести ротацію в межах одного військового округу, ніж відправляти у формально окрему зону бойових дій, яка знаходиться поза будь-яким військовим округом.
Загалом росія адаптує свою обмежену військову міць до мінливого середовища на полі бою. Російське керівництво може вважати, що воно все ще здатне перемогти, навіть якщо його збройні сили не будуть відновлені після великих втрат в Україні, оскільки Кремль десятиліттями дотримувався ідеї асиметричного конфлікту із Заходом. Постійна допомога Заходу українській армії, швидше за все, зруйнує ці мрії в довгостроковій перспективі.
Переклад групи “Інформаційний Спротив”
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!