Переговори в Ер-Ріяді пройшли добре.
Домовилися домовлятися.
Працювати у робочих групах.
Сигналізувати сигналами та проявляти прояви.
І тому призначити послів, щоб було зручніше.
При всій важливості рухів тіла тих, від кого ми залежимо, варто фільтрувати і бачити головне. Найсмішніший жарт за останні дні – Україна має бути негайно прийнята в НАТО, якщо росія знову (!) нападе. Негайно! На кого це розраховано – загадка. Парадокс у тому, що прямо зараз ніщо не заважає охочим робити те, що вони могли б робити, якби Україна була в НАТО.
Розмови про ядерну бімбу, запровадження іноземних військ тощо. – це все дуже цікаво. Але є прикладна частина, яку всі знають. Вона впирається у гроші. А гроші з’являються із політичних рішень. Не вводячи війська і без ядерної бімби можна профінансувати солдатів. Можна наповнити ресурсом український ВПК (допомігши деякими технологіями, ліцензіями та обладнанням). Це найдешевший спосіб змінювати ситуацію на фронті. Головне – найшвидший, місяці.
Але щойно заходить питання про гроші, виникають нюанси. Що таке «данська модель»? У серпні 2022 року (!) у Копенгагені було проведено першу тематичну конференцію. Ціль: створення фінансового механізму підтримки України тими країнами, які не могли надати пряму допомогу своєю зброєю, але могли щось купити у третіх країн. Ця історія народилася як сайд-проект «Рамштайну», міністри Олексій Рєзніков та Мортен Бодсков її розвивали, ідея пережила кілька ітерацій. Першим проєктом була закупівля словацьких САУ за данські, норвезькі, голландські та ін. гроші. У міру того, як здійснював релокацію та розгортався український ВПК, на перший план вивели тему закупів у українських виробників, це було наприкінці 2022 року. Цей вектор розвивається й досі.
Паралельно виникла інша модель, умовно “французька”. Коли якась країна створює спеціальний механізм, щоб закуповувати у себе (своїх виробників) зброю для України. Договір про запуск такої моделі (створення фонду) Резніков та французький міністр Себастьєн Лекорню підписали у жовтні 2022 р. на полях «Рамштайну» у Брюсселі.
Паралельно з цим існував і розвивався окремий кошик під егідою ЄС (EPF). Спочатку це була не дуже зрозуміла і не дуже прозора історія, суть якої: ЄС знижував зобов’язання країн-членів (щодо майбутніх внесків) на певний відсоток, а країни брали зобов’язання на аналогічну суму поставити щось Україні.
Природно, деякі європейці намагалися мухлювати: зараховувати в цей кошик те, що Україна не просила, «продавати цеглу» кілька разів тощо. При цьому вони не горіли бажанням наділяти Україну суб’єктністю у плані визначення пріоритетів та контролю за цим кошиком. Наші бюрократи – жалюгідні любителі в порівнянні з європейськими в плані вміння топити будь-що в процедурах та паперах. Однак і ця штука запрацювала, за що Європі велика подяка.
Отже. Є механізми на рівні ЄС, які наповнюються країнами. Є багатосторонні механізми, що наповнюються країнами. Є двосторонні механізми, що наповнюються країнами. Все впирається у бюджети країн. Якщо підпиляти ніжку на рівні країни, можна обрушити всі три рівні. А якщо підпиляти таку країну як Німеччина, то ефект буде мультиплікаційний.
Оскільки Німеччина поза грою мінімум до кінця березня, нічого осмисленого ЄС породити не може. Може лише зафіксувати вектор: підтримка буде більшою, мабуть. І обговорити більш гнучкий підхід до збільшення боргу, аби створити ресурс.
Згадайте аналогію: рік тому товариш Столтенберг (який реально багато зробив для України) як дембельський акорд породив гасло про фонд НАТО на 100 ярдів для України. І де? І що? Чим скінчилося?
Тому зараз епічно важлива якість двосторонки. Не менш ніж вектори на рівні об’єднань країн. І не можна залипати на яскраві гасла, що відволікають, цифри незрозумілого походження. Ідея швидко-швидко щось вирішити – це означає вирішувати без Європи.
Координатор групи ІС Олексій Копитько
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!