Що відбувається на Мелітопольському і Маріупольскому напрямках: пояснення координатора ІС

-

Читайте также

По поточній ситуації.

1.Очевидно, що командування противника закінчило розгортання, принаймні, 2-х достатньо потужних тактичних угрупувань своїх військ на Мелітопольскому та Маріупольскому напрямках.

Перше, розтягнуте у трикутнику Василівка — Пологи — Токмак, загалом до 8-9 БТГр (зі складу 19-й мсд 58-ї ЗВА Півд ВО — 4 БТГр, 29-ї та 36-ї ЗВА Східного ВО — по 2 БТГр з кожної) + не меньш як 2 «штурмових батальону» зі складу пвк та «мобілізаційно резерву 1-го АК».

Друге, зосереджене у районі Старомайорське — Макарівка — Урожайне, загалом до 4-5 БТГр (зі складу 42-ї мсд 58-ї ЗВА — до 2-х БТГр та 37-ї мсбр 36-ї ЗВА Східного ВО — до 2-х БТГр).

Окрім того, у цьому контексті варто пам’ятати, що в оперативних тилах 58-ї ЗВА зосереджуються та розгортаються сили і засоби 41-ї ЗВА (до 3-ї БТГр) та 3-го АК (також, до 3-х БТГр зі складу 54-го та 55-го мсп). Все це відноситься у більшій мірі до Маріупольского напрямку, ніж до Мелітопольского.

Окрім того, також треба мати на увазі, що угрупування 8-ї ЗВА Південного ВО зс рф також активно зараз поповнюються та перегруповуються на Волновахському напрямку, явно готуючись до активних дій у напрямку на Курахово з півдня та сходу через Мар’їнку (всього, за нашої інформацію, тут оперують 3 БТГр цієї армії).

Тим більше, що ця група посилена зведеною тактичною групою 1-го АК (принаймні 2 батальони, 11-го омсп «Восток» та 2-ма «піхотно-артилерійськими» (?!) групами абр «Кальмиус»).

Я так розумію, для «стійкості в обороні» вздовж лінії фронту від Верхньої Криниці до Володимирівки діє принаймні 3 зведених тактичних групи федеральної служби військ національної гвардії рф (в основному зі складу оперативних частин та підрозділів, що дислокуються на Північному Кавказі), обсягом у «ротну» чи «батальойнну» групу.

Тут ще не врахований цілий ряд підрозділів зс рф, відомості про яких, щодо дислокації їх на Мелітопольскому та Маріупольскому напрямках носять достатньо спірний характер.

  1. Драматичні зусилля командування російської 20-ї ЗВА Західного ВО, яке намагається «стабілізувати» фронт у районі на захід та північний захід від Сватово, а також стримати просування ЗСУ між Осколом та Сіверським Донцем натикаються на майже «суттєві перешкоди».

В першу чергу, ним же створені. Зокрема, вперте намагання «контр-атакувати скрізь і завжди», де це тільки можливо, лише погіршують у цьому сенсі для нього ситуацію. Так, дводенні спроби відкинути передові підрозділи ЗСУ «за Оскол» у районі Куп’янська та прагнення «за будь-яку ціну» утримати Лиман та Ямпіль призвели до того, що доводиться кидати у першу лінію усе, що є під рукою, навіть свіжо-наловлених «мобіків» з 1-го та 2-го АК, які через тиждень інтенсивних боїв «розповзаються» як березнівий сніг.

Наприклад, залишки 2-х повнокровних (раніше) БТГр 144-ї мсд, які були вимушені відійти з під Печеніжського водосховища у північну частину Луганської області під час українського наступуп у Харьківській області, внаслідок декількох днів інтенсивних контр-атак на українські великі та малі плацдарми на Осколі перетворилися у «2-3 роты сокращённого состава» (за формулюванням одного з російських службових документів).

Або висування 2-х «полків мобілізаційного резерву» 2-го АК на лінію Маліївка – Карпівка – Середнє – Шандриголове, з метою контратакувати та відсунути ЗСУ на лінію Рубці — Кримки — Олександрівка — Ярова. Це, явно, м’яко кажучи, досить «дискусійний» з точки зору оперативної доцільності задум, адже якщо 1.5-2 більш-менш боєздатних батальйону з цих «полків» на сьогоднішній день набереться, то це буде «дуже добре» для противника.

Всі (причому, як з нашої, так й протилежної сторони) прекрасно розуміють, що ці підрозділи «згорять» на лівому березі Осколу протягом 1-2 тижнів, а рештки цих «полків» доведеться відводити та заміняти «новими» (які поки що незрозуміло де брати). І це в загальній динаміці розвитку ситуації південіше Оскільского водосховище нічого не змінить, причому навіть якщо ці «моб-батальйони просунуться на 1.5-2 км вперед. Ліман усе одне «паде». «Но ніт», їх усе одно «кидають» в самогубчі контратаки, об’єктивно зменшуючи свої власні спроможності організувати у північній частині Луганської області «щось путнє».

Ще більше ситуацію у цьому ОР погіршило нанесення ЗСУ цілої низьки результативних ударів далекобійними високоточними засобами ураження в районі Сватово, Новоайдару, північно-західніше Старобільска, а також у смузі Креміна — Рідкодуб — Сватово — Старобільск по об’єктам та цілям тилової інфраструктури противника, яка тільки-но формується. Під удари потрапили КП\ППУ, склади предметів МТЗ, й навіть просто помітні скупчення ОВТ та особового складу противника.

Не знаю чому, але командування військ противника продовжує перебувати у впевненості, що ЗСУ будуть й надалі штурмувати «в лоб» їх відсічні позиції, як по напрямку на Кремінну, так й північно-східніше Куп’янська.

Ну, я думаю, що це обумовлюється тим фактом, що будь-вони на місці командування ЗСУ, вони самі так й зробили. Ну, нехай так й думають надалі.

Взагалі, намагання російського командування (вперше, до речі, з початку широкомасштабного вторгнення) «поставити себе на місце противника» — цілком похвальне, але при цьому воно явно не враховує, що реальний, а не уявний образ мислення та підходи українського командування, до питання організації та ведення бойових дій, як складової частини реалізації визначених принципів оперативного мистецтва на практиці, дуже й дуже змінилися останнім часом (хоча, звісно, не скрізь й не у всіх). І від типових підходів та принципів «радянської школи» ВЖЕ в основному значно відрізняються.

Але кому я це говорю? Пихатість та підсвідоме «хахлы ничего не умеют» намертво зацементувало російську військову думку, ба, більше того, у практичній площині це призводить до «тяп-ляпу» у таких ключових питаннях, як, наприклад, власне поточне оперативне планування. Вони вперто продовжують вважати нас «ни на что не способными селюками», навіть після власного фєєричного «харьковського драпу». Нехай так й залишається надалі.

  1. Вісті з полів мобілізації.

Загальний план мобілізації (поточний та наступний етапи) у так званих днр\лнр передбачає «додаткове залучення» до лав збройних формувань 1-го та 2-го АК 25 тисяч осіб. Але по факту, скоріш за все ця цифра у реальності не сягне більше 10-11 тисяч. Саме на цю цифру орієнтуються органи комплектування ОКВ на Південно-Західному ТВД.

Однак, за реальною оцінкою, власне, командування обох корпусів, навіть ці цифри визначаються терміном «занадто оптимістичними». За вимогою органів управління російського командування до окупаційних адміністрацій так званих днр\лнр, для виконання «плану комплектування» найближчим часом необхідно «різко збільшити мобілізаційну базу» за рахунок так званих «звільнених територій» (за певною інформацією, ОКВ на Південно-Західному ТВД розраховує отримати додатково для потреб «поточного комплектування» не меньш як 20 тисяч осіб.

До речі, органи окупаційної адміністрації на території Донецької області України ведуть наполегливу роботу, щодо залучення до лав збройних формувань осіб з числа українських військовополонених. Зокрема, нещодавно групу таких осіб примусили «прийняти участь у референдумі» й зняли це на відеокамеру та випустили у ряді пропагандистьких ЗМІ відповідні сюжети «новин», про це.

Логіка цієї ІпСО противника полягає в тому, що нашим військовополоненим тепер нібито «діватися не має куди» (бо за участь у референдумі їм загрожує кримінальне переслідування в Україні) й варто вступати у лави російського війська.

Другий сенс, пов’язаний із створенням «медіа-альтернативи» спробам військово-політичного керівництва України організувати та спрямувати збройні формування російських опозіційних партій та рухів, штибу «Легион Свобода России» на боротьбу із нинішнім кремлівським режимом.

По суті, кремлівці намагаються зараз завести й собі щось на кшталт «дзеркально-подібного» формування типу «Вільна Україна проти київського режиму укро-нацистів».

І на останок. Дещо про популярність та готовність російських громадян особисто «приймати участь у «сво». Загальна чисельність так званих «добровольців», які зголосилися підписати коротокотерміновий контракт із мо рф та поступити на в\службу у склад «регіональних батальйонів», що формувалися на території суб’єктів рф, на момент об’яви «часткової мобілізації» склала — 7874 особи.

Це ті, хто не по мобілізації, а «по велению души и серца». Дуже красномовна цифра.

Координатор группи ІС Костянтин Машовець


Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на аккаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter — посилання на наші ексклюзиви, а також найрезонансніші новини України та світу.

Свежее

Окупанти вбили 441 українську дитину

В Офісі Генерального прокурора повідомили про те, що 441 дитина загинула внаслідок збройної агресії РФ в Україні. "Станом на ранок...