Сателіти зомбі: чому Кремль втрачає вплив на пострадянському просторі   

-

Читайте также

За взятку «МГБ» в ОРДЛО можно выйти из тюрьмы: бывшие узники сообщили подробности

На территории временно оккупированной Российской Федерацией части Донбасса арестованный может выйти из тюрьмы после того, как заплатит взятку подразделению...

Як мотопіхота в районі ООС тренувалася знищувати ворожі танки. ФОТОРЕПОРТАЖ

На одному із найбільш танконебезпечних напрямків в районі проведення Операції Об'єднаних Сил протитанкові мотопіхотні бригади відпрацювали свої дії під...

«Газпром» упрашивает иностранных инвесторов вложиться в дорогой и сомнительный проект: подробности

Российский "Газпром" провел еще один раунд переговоров с саудовской SABIC по участию в проекте газохимического комплекса на Ямале, предложив...

Що робити, якщо ти набрид всім? Своєю поведінкою, своїми вказівками, самою своєю суттю? Якщо ти на власному прикладі можеш виключно доводити негативні наслідки своїх дій і зовсім нічого не можеш запропонувати позитивного та корисного? Ти розумієш, що в тебе немає друзів, немає партнерів, немає однодумців.

Ти від цього страдаєш. Але – ти величезний. Не сильний, а лише величезний, але і цього достатньо, що б з тобою погоджувались і перед тобою плазували. Принаймні тобі так здається. Ти вважаєш себе головним і непохитним. Ти – центр всесвіту! Та ти помиляєшся. Бо Бог не дав тобі головного – розуму! В тебе величезне тіло і маленькі хворі мізки, які штовхають тебе у прірву. І ти падаєш…

Трагедія таких людей очевидна. Це особиста трагедія самої людини та її оточення. Але якщо на місті такої людини опиняється ціла країна? Тим більше, якщо вона займає величезну площу, населена сотнями мільйонів людей які  прагнуть кращого життя, але керує цією країною недолугий та хворобливий мозок? То вже трагедія континенту або, навіть, світу!

Застрягши у своїх видіннях світового панування, такий мозок не може об’єктивно оцінювати реальність і намагається пристосувати її, реальність, під свої клінічні забаганки та потреби. Така країна перетворюється на величезного дурня з сокирою, від якого тікають та намагаються не попасти йому на очі, та, врешті решт, будуть вимушені зібратися усім світом, відібрати сокиру та відправити на примусове лікування. В даному випадку – лоботомію.

Кремль розуміє, що час такого лікування вже не за горами. Тому він намагається усіма силами оточити себе хай не друзями, бо у такого дурня не може бути друзів, але хоча б тими, хто буде вимушений терпіти його поведінку та не матиме змоги на протидію. Кремль іде на все. На підкупи, залякування, навіть вбивства непокірних. Але це вже мало допомагає. Вже навіть тіло країни – її люди – зрозуміли, що з мізками не все в порядку. Мізки хворі. І хворі – невиліковно.

Що вже казати про зовнішнє оточення! Країни, які Кремль десятиріччями вважав «вассалами» імперської Росії, практично вийшли з під контролю. Прибалтика, Молдова, Білорусь, Кавказ, Азія. Україна, яка змогла силою «відірвати» себе від «московського примарного щастя», показавши світу, що справжня сила в правді, а не в кількості танків та ракет, стала справжнім дороговказом для інших країн «примусової московської дружби».

Кремль намагається не випустити із своєї сфери впливу Білорусію. Народи Білорусі та Росії насправді мають дуже багато спільного. Для Кремля Білорусь була таким собі резервом або ж навіть «заповідником» національних традицій та «скрепів». Але з’ясувалось, що народу «братньої» Білорусі набагато ближчі європейські демократичні цінності, аніж примарні «кремлівські скрепи». Навіть спокійні та врівноважені білоруси зрозуміли нездатність кремлівського мозку вести людей до щастя та процвітання.

Сотні тисяч простих людей вийшли на вуличні протесті з метою припинити постійну брехню та приниження, до яких призвела прокремлівська політика минулого керівництва країни. Лукашенко, «молодший брат» Путіна за авторитарністю правління, передостанній диктатор Європи, своїми діями розвіяв останні ілюзії що до «демократичного спрямування» такого правління. Ніякої демократії, ніякої свободи волевиявлення! Ніякої надії!

Намагання Кремля в «ручному режимі» контролювати розвиток суспільства таких країн-сателітів в першу чергу проявляється у спробах впливу на виборчі процеси. Кремль готовий на будь які кроки заради того, щоб головні «крісла» на виборах отримували прокремлівські кандидати та партії. Росія вже програла Білорусь. У будь якому варіанті подальшого розвитку ситуації, варіант «московського вибору» вже програний. Росія переграла сама себе вперто намагаючись не брати до уваги спротив мільйонів білорусів нелегітимній прокремлівській владі Лукашенко. На черзі Молдова.

Схоже на те, що Ігор Додон не боротиметься за президентську посаду після підбиття підсумків голосування в Молдавії. Відбувається щось фантасмагоричне, але цілком реальне — громадянка Румунії Майя Санду перемогла на виборах Президента Республіки Молдова.

Що ця подія  означає  для Москви?

Президент Молдавії відповідає за зовнішню політику держави. Курс на євроінтеграцію, і, можливо, навіть на об’єднання з Румунією на найближчі 4 роки забезпечений. Цього часу достатньо для того, щоб проросійські політичні сили Молдови повністю втратили свій вплив у країні. Така ситуація унеможливить «розворот на Схід» на наступних президентських виборах.

При президенті Санду можливе загострення ситуації в Придністров’ї. На території ПМР, за різними даними, проживає більше 200 000 російських громадян. Новим керівництвом Молдови буде підніматися питання про виведення Оперативної групи російських військ з Придністровського регіону. У 2018 році, коли Генасамблея ООН закликала Москву вивести свої війська з Придністров’я, Ігор Додон, на той час президент Молдови, не підтримав резолюцію. Тепер же, не складно припустити, що Майя Санду почне посилатися на цей документ і можливо навіть просити допомоги у НАТО для того, щоб змусити російських військових покинути ПМР.

Настає складний період розвитку російсько-молдавських міждержавних відносин, в якому буде більше прагматизму і все менше розмов про братні історичні зв’язки.

Росія стрімко втрачає «союзників», від яких залишаються лише витрати на утримання анклавів:  від Грузії Росії дісталися Південна Осетія та Абхазія, від України Крим, ДНР і ЛНР, від Молдови — тільки Придністров’я, від Вірменії  — зруйнована війною маленька частина колишнього Карабаху. Ці анклави не мають ніякої своєї економіки, нічого не виробляють, живуть за рахунок Росії, «проїдаючи» останні і без цього примарні можливості зростання економіки Росії і шанси на поліпшення добробуту росіян.

Прибалтика стовідсотково пішла в ЄС, Азербайджан інтегрувався до турецького проекту, Середня Азія змінює прокремлівський вектор на дружбу з Туреччиною та Китаєм. Не краща ситуація і на кавказьких «околицях» самої Росії: південні республіки вдають, що є частиною Росії тільки до тих пір, поки Росія зможе їх утримувати.

Але грошима довго не втримаєш звичний Кремлю стан речей. «Програвши» практично всі вибори в країнах – сателітах, Росія не може запропонувати їм нічого іншого крім фінансового ресурсу. Та, нажаль для Росії, населення цих країн вже чітко розуміє вартість такої «безвозмездной» допомоги з боку Кремля. Виходячи з останніх подій, такий розвиток ситуації не влаштує людей, які прагнуть свободи, демократії та процвітання для своїх незалежних країн!

Керівник ГО «Агенція розвитку демократії та інформаційних свобод» Юрій Федоренко


Інформація — одна з граней війни! Підписуйтесь на аккаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter — посилання на наші ексклюзиви, а також найрезонансніші новини України та світу.

загрузка...

Свежее