Російські війська зі складу групи військ «Північ» у Курській області значно активізувалися минулого тижня і змогли повернути під свій контроль понад 105 км². У свою чергу, українські підрозділи були змушені відступити з низки населених пунктів, що натякає на швидкий вихід ЗСУ з Курської області та завершення операції, що розпочалася 6 серпня 2024 року.
Але такі висновки робити поки рано, адже Курська операція — це не лише військова компонента, а й політична. І для розуміння ходу подій найближчих днів чи тижнів слід прояснити кілька важливих моментів, пише військово-політичний оглядач Олександр Коваленко в статті для Minval.az.
Політичні моменти
Перш за все, згідно з повідомленнями російської сторони та низки західних ЗМІ, у Курській області сконцентровано близько десяти тисяч українських військових, при тому російське угруповання в області налічує 60 тисяч осіб. Це угруповання значно посилене силами північнокорейської армії. Але головне те, що кількісна перевага у російських військ завжди була в Курській області і вона лише нарощувалася, проте протягом семи місяців операції вони не демонстрували настільки високу активність у наступі. Чому?
Справа в тому, що нова фаза наступу російських військ у КО дивовижним чином збіглася не лише з припиненням поставок зброї Україні зі США, але й з передачею розвідувальної інформації. Схожий збіг ми спостерігали в жовтні 2023 року, коли республіканці в Конгресі почали блокувати допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню, коли почався масштабний наступ росіян на Авдіївському напрямку.
Другий не менш важливий момент полягає в тому, що напередодні володимир путін поставив перед генералом Лапіним, командувачем ГВ «Північ», завдання — будь-якою ціною до 9 травня повернути контроль над Курською областю. Це пов’язано з тим, що “звільненню” Курської області буде відведено особливе місце в промові путіна на Червоній площі, також буде висловлено подяку Кім Чен Ину та північнокорейським військам. Для путіна це принципово важливі моменти.
І на завершення, російські війська намагаються активізуватися зараз під певні геополітичні події, саміти, зустрічі, форуми. Так було напередодні Мюнхенської конференції з безпеки, коли відбулася активізація на Покровському напрямку та Курахівському виступі, так відбувається і напередодні зустрічі делегацій України, США та росії у Саудівській Аравії.
Адже неконтрольована частина Курської області — це слабке місце в позиції кремля, яке не дозволяє йому говорити ультиматумами, з позиції сили. Тому повернення КО під контроль Москви — найважливіше політичне завдання, так само як і навпаки, утримання цього контролю Києвом є для української переговорної позиції козирною картою.
Військові аспекти
Наразі російські війська здійснюють наступ практично за всіма напрямками, використовуючи передові підрозділи 810-ї ОБр МП, 155-ї ОБр МП, а також 30-го МСП. У складі 810-ї ОБр МП знову активно стали застосовуватися північнокорейські підрозділи. Також наприкінці лютого російські війська намагалися прорватися в Сумську область і зайняти дирекцію Журавка-Новеньке-Басівка, щоб мати можливість виходу на основну логістичну артерію Суджа-Суми – траса Н-07. Метою було створення умов для повного оточення українського угруповання в КО, але це їм не вдалося здійснити, хоча вогневий контроль за трасою був встановлений і логістика значно ускладнена.
У цей же період почалося скорочення отримання Україною розвідувальної інформації від США, зі зведенням її до нуля минулого тижня. Українське командування змушене було зайнятися диверсифікацією отримуваних розвідданих, але час було втрачено, чим скористався противник, почавши наступ у напрямку на Малу Локню, Руське Поречне та Черкаське Поречне з розширенням зони контролю з півдня біля Курилівки.
Наразі ЗСУ, диверсифікувавши розвіддані США, намагаються стабілізувати лінію бойових зіткнень на схід від Суджі по залізниці, з урахуванням рельєфно-ландшафтних особливостей самого районного центру. Наприклад, звивиста річка Суджа являє собою природну перешкоду, яка також може виступати лінією оборони при знищенні основних переходів у районі Махновки, Козачої Локні, а також самого міста Суджа.
Проте кількісна перевага противника і той факт, що за сім місяців бойових дій місто практично повністю зруйноване, здійснити закріплення і стабілізацію дуже непросто, якщо не сказати більше — неможливо. У свою чергу, для ар’єргардних боїв руїни Суджі цілком прийнятні. У цьому зв’язку завданням для ЗСУ зараз може бути збереження контролю над трасою Н-07 для поступового виведення частини сил, але при цьому збереження присутності максимально довго в регіоні за межами складного для оборони райцентру. І також, як і під час наступу в серпні 2024 року, будуть використовуватися природні особливості регіону, що створюють природні перешкоди для ударів російськими військами з флангів.
Висновки
Скориставшись відсутністю розвідувальної інформації від США, кількісною перевагою і провівши відволікаючі маневри в Сумській області, росіяни змогли провести успішний наступ у Суджанському районі. Очевидно, що в умовах, що складаються, українські війська змушені будуть покинути Суджу, оскільки сформувати лінію оборони в місті, навіть з урахуванням його рельєфно-ландшафтних особливостей, буде вкрай непросто. У свою чергу, це не означає повного відходу українських військ з району. Збереження буферної зони і зон контролю на півдні і південному заході може затягнутися ще на деякий час, не даючи тим самим росії можливості займати ультимативну переговорну позицію.
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!