Зараз інформаційним простором мчить думка про те, що в Курській області ситуація настільки ускладнюється, що звідти необхідно виводити українські сили, оскільки своє завдання ця операція виконала і її час згортати.
Що ж, розставимо всі крапки над “і”.
З негативного – так, становище українських військ у Курській області непросте через вогневий контроль з боку армії рф над логістикою. Причому цей вогневий контроль має місце не з учорашнього дня і чималі сили та ресурси окупанти кидають саме на те, щоб перерізати логістичну артерію до Суджі.
З іншого боку, як би це зараз не звучало для когось аморально, така ж ситуація з логістикою має місце бути в районі Покровська, Часового Яру, Константинополя та низки інших населених пунктів та міст, де точаться інтенсивні бої. То що ж, виводити гарнізони із цих міст? Така ж ситуація була з логістикою, коли тримався Бахмут, Авдіївка, Курахове, Вугледар і таке інше.
Якби українські війська йшли з тієї чи іншої локації відразу, як тільки на дорогу, що забезпечує постачання, вилітав перший fpv-дрон або прилітав перший 152-мм, то ми й справді зараз вели б оборону не по тій ЛБЗ, яку всі можуть спостерігати, а по річці Дніпро.
При цьому, говорячи про Курську область, ми говоримо не про Авдіївку, площею 29 км² або Бахмут, площею 41 км², а про зону контролю 351 км² і сіру зону 178 км², з буферними селами Мала Локня, Черкаське Порічне та Мартинівка, на шляху до Суджанської агломерації.
На своєму піку Курська операція дозволила розширити зону контролю до 1300 км² з урахуванням сірої зони і сім місяців по тому зона контролю і сіра зона сумарно становлять 529 км². Але треба згортатися, тому що актуальності вже немає. Якої актуальності, питання?
Тобто, ці 529 км² вже не сковують 60-тисячне УВ «Курськ» і якщо звідти вивести українські війська, то ця орава не поллється до Сумської області, чи буде передислоковане на інший напрямок, наприклад, Покровськ чи Куп’янськ? Чи путін просто так поставив перед Лапіним дедлайн зачистити Курську область до 9 травня і для нього це не пріоритетне завдання, оскільки сама неконтрольована російська територія путіну якось не додає впевненості на переговорному плацдармі?
А тепер, можливо, комусь буде прикро, але це субординаційна реальність.
За ці більш ніж 3 роки повномасштабної війни, даючи сотні інтерв’ю та коментарів, я дуже часто зустрічався із заявами про те, що десь намічається чи вже є оточення українських військ і їх треба терміново звідкись виводити за заявами якогось експерта чи сержанта, а то й зовсім старшого солдата, тому ось уже все. У результаті оточення ніякого не було, але паніки та “зради” по мережі мчали декалітри. На жаль, багато українських журналістів, що навіть не розуміють різниці між оперативним і тактичним оточенням, з незмінною впевненістю у своїй правоті несли чужорідні домисли в маси.
Дорогі друзі!
Ми маємо Генеральний штаб. У нас є Головнокомандувач. У нас у строю багато професійних, бойових генералів та командирів, які мають ситуацію та оперативно реагують на всі загрози. На Курському напрямку знаходяться не жовторотики, вчора набрані з вулиці, а мотивовані обстріляні бійці.
Бути тричі експертами у своїй справі, видатними коментаторами і прообразами первозданної квінтесенції стратегічного генія, ви не володієте всією тією інформацією, не стільки по ситуації на вашій ділянці бойових дій, а по всій ЛБЗ і куди глибше, а так само тими задумами, які виношує як головнокомандувач, так і ті офіцери, які уповноважені приймати відповідні рішення – виводити чи не виводити, втратила актуальність чи ні.
Військово-політичний оглядач Олександр Коваленко
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!