ГоловнаАналітикаКонференція в Мюнхені викрила розбіжності в сприйнятті реальності Європою і США: як...

Схожі публікації

Конференція в Мюнхені викрила розбіжності в сприйнятті реальності Європою і США: як це вплине на війну в Україні

Мюнхен. Битва дня.

1. Венс стартував від болючої для Трампа теми: алюзій на вкрадену у 2020 році перемогу. І вийшов на головну проблему Європи – загрози демократії.

Провів паралелі сучасної Європи з СРСР: пригнічували дисидентів, закривали церкви, скасовували вибори – програли «холодну війну». Мовляв, а зараз європейські переможці у «холодній війні» зіпсувалися та почали повторювати практики «несвободи».

Найбільший харам – скасування виборів у Румунії та ймовірна дискваліфікація крайніх інших країнах, затикання рота противникам абортів тощо.

Венс намагався піднятися на філософську висоту: щоб сформувати бюджет оборони, ми маємо визначитися, що ми насамперед захищаємо? Від чого (негативний порядок денний) захищаємо? Для чого (позитивний порядок денний) захищаємо.

“Якщо ви боїтеся своїх виборців, Америка нічого не зможе зробити для вас”.

Друга проблема – масова міграція.

Венс зробив відсилання до сьогоднішнього тарану протестувальників у Мюнхені (афганець, який з 2016 р. у Німеччині, дозволу на притулок не отримав, але не може бути депортований). Мовляв, це одне із наслідків політики. Пускали всіх – тепер розгрібайте.

І завершив тим, що треба спиратися на виборців, відповідати їхнім сподіванням. Навіть якщо це не комфортно.

Загалом вирішив повиховувати європейців і не дав нічого виразного за поточними викликами. Бракувало лише фрази «а ще у вас корупція!».

Аудиторія реагувала вкрай холодно, кілька разів були одиночні аплодисменти (вираз обличчя Кличка відбиває атмосферу).

Те, що найбільше шокувало європейців (особливо – німців) у словах Венса: по суті це була спроба грубого втручання у німецькі вибори (вони через 10 днів) на боці АДГ.

Ворушив губами Венс, але риторика – чистий Маск. Венс виступав не на респектабельній конференції безпеки, а наче на передвиборному мітингу. Балаканина про «загальні цінності» та «демократію» була лише оболонкою для перекроювання політичного поля у ФРН. І всі це зрозуміли.

2. Венсу відповів міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус на панелі з президентом Литви та представницею Франції. Його реакція лише підкреслила передвиборчий контекст.

Пісторіус почав німецькою мовою з явним прицілом, що його слова в оригіналі транслюватимуть німецькі ЗМІ. Прикладне завдання – парирувати наїзд для німецької аудиторії.

Виступ викликав екстаз у залі, де сиділи приголомшені Венсом європейці. Завершив він також зверненням до німецьких виборців.

Але основне послання німецького міністра – підхід до підвищення ролі Європи в обороні континенту, пріоритети, планування витрат, координація.

Пісторіус підкреслив, що без оборони та безпеки не буде нічого, а оборона та безпека – це довгострокове завдання. І питання не стільки в тому, треба чи ні, питання – як досягти показників.

Він оперував цифрами на 2028+ роки – скільки чого потрібно додати Міноборони ФРН з бюджету. Лунало чітко та прагматично. Також сказав правильні слова про Україну, необхідність переговорів з сильної позиції та ін. Зокрема, наголосив на необхідності не швидкого миру за будь-яку ціну, а стабільного миру та попередження нової війни.

У відповідях на питання повернувся до американців. Погано приховуючи роздратування, підкреслив, що нескінченно тупо знімати зі столу важливу переговорну позицію (Україна в НАТО) до перемовин. Бо це підриває позиції України (йдеться про заяву Хегсета). Потім зазначив, що, за чутками, відбулася корекція тези. Назвав те, що відбувається, словом «какофонія». І підсумував приблизно так: треба зробити крок назад, заткнути цих американських балакунів, знизити градус шуму і почати заново.

Пісторіус чітко сказав: ми, в Європі, не віримо Путіну, а Росія залишиться загрозою. Тому мають бути вкрай обережними у діях. Говорити з Путіним без Європи, а потім вимагати участі у якихось гарантіях – дивно. Без американського потенціалу стримування європейські члени НАТО не впораються найближчими роками. Тож потрібна якась дорожня карта. Але її треба обговорювати із Європою.

3. Те, що висить у повітрі. І що я вже згадував. У Європі бояться говорити вголос про необхідність ремілітаризації Німеччини. Рік 80-річчя перемоги над нацизмом краще підходить для спогадів про «радянсько-американську» військову співдружність, ніж для розмов про військовий потенціал Берліна. Де-факто все йде в цьому напрямку, але одягається в інші слова. А без ремілітаризації ФРН, побудови оборонного сектора адекватних масштабів Європа завдання оборони не витягне. Тим більше – на Балтиці та в Арктиці одночасно. Що звучить все виразніше. Але тут розпочнуться тертя. Бо Німеччина як оборонний лідер навряд чи потішить ту саму Францію, у якої зараз безліч самодостатніх циклів виробництва основної номенклатури озброєнь.

4. Загалом перший раунд візитів американців до Європи поки що закінчився масштабним іміджевим фіаско для США. Трампу доведеться коригувати. Другі особи нової адміністрації поки що виглядають поверховими та непослідовними. Найсмішніше – це вплив на вибори. Будь-хто, хто намагався організувати публічну адвокаційну кампанію в США з мінімальним відтінком політики, знає, які там обмеження. Ви не можете навіть запустити рекламу – вас не пропустять багаторівневі фільтри. Дуже сумніваюся, що США самі зроблять те, чого вимагають від Європи – залишитися беззахисними в інформаційному полі.

Щодо мігрантів – теж штанга. Крім «органічних» нелегалів проти Європи влаштували кілька штучних атак мігрантами як безпосередньо з території РФ, так і через проксі Кремля. Венс просто не усвідомлює, який дисонанс викликають його слова, він не в матеріалі. Теоретично це можна виправити. Але займе час. А час для нас – це життя людей.

У Москві аплодують стоячи, бо тертя між Європою та США – їхні вологі мрії. Путін зараз здаватиметься шовковим і гнучким, щоб зволікати, зберегти маневр і чекати зручного моменту. Зривати переговори в лоб йому невигідно (тому зараз буде багато риторики про підготовку), але військовий потенціал він не вичерпав. Тому намагатиметься наступати стільки, скільки зможе, але мінімізуючи ризики посилення санкцій чи збільшення допомоги Україні.

Повертаємося до того, що описано кілька днів тому: розмова з європейцями про місце та роль України у системі європейської безпеки. Без цього ніщо довгострокове у принципі неможливе. Але предметна розмова буде лише з новим канцлером ФРН та його урядом (де Пісторіус може і не бути міністром оборони). А це – квітень.

Разом: кінець зими та березень – період хаосу, слабкої позиції Європи, запеклих спроб Москви обнулити на полі бою переговорні козирі України.

З потенційних плюсів – формування більш адекватної позиції США. Битва швидкості з адекватністю буде основним змістом етапу.

Вкотре: спокійніше реагувати на слова, концентруватися на матеріальній основі.

Координатор групи ІС Олексій Копитько


Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!

Стрічка новин