До весни три тижні.
Пунктиром наведемо деяку різкість.
Останні днів десять емоційно були дуже важкими. Не буду повторюватися, вже багато хто написав: експлуатуючи наші реальні проблеми, росія посилює розхитування зсередини, тому що на фронті свої завдання вирішити не може.
Як це “не може” виглядає “в матеріалі”.
Трамп днями знову згадав масштаб російських втрат, позначивши цифру 900 тис. (треба гадати – пораненими і вбитими).
Група “Інформаційний спротив” продовжує рахувати тих убитих, яких публічно визнали в самій росії. Тобто це самий мінімум втрат.
Станом на 30 січня 2025 р. в нашій базі 95848 імен, які можна структурувати за регіонами. І близько 450 осіб, де потрібна додаткова атрибуція.
У період з 31 грудня по 30 січня в росії показали 5089 убитих. Це без корейців, з Кримом, але без ОРДЛО. Частина цих втрат – за попередні періоди, але левова частка – свіжі.
Згідно з досвідом наших підрахунків, число убитих має бути МІНІМУМ удвічі більше. Тобто російські війська на місяць тільки вбитими втрачали від 10 тис. осіб. Якщо рахувати за класичною пропорцією 1:3, то втрати російської армії становлять не менше 40 тис. осіб на місяць. А це БІЛЬШЕ, ніж росіяни залучають найманців. Додайте сюди дезертирів.
Те, про що я вже згадував: вже кілька місяців у росармії спостерігається розрив між втратами і поповненням, вони спалюють резерви. Вони вже давно перестали вчити новобранців, кидають їх у бій у найкоротші терміни. Розрив збільшується. Звідси всі ці атаки смертників на милицях.
ДіпСтейт вже відзначив дві цифри: 1) у січні росіяни захопили найменшу площу української території з вересня 2024 р.; 2) останній тиждень знижується число штурмових дій.
Це про що? Це про те, що осіння наступальна хвиля росармії пройшла свій пік і рухається по низхідній. Їм вже потрібне перегрупування, щоб розширити атакуючі дії на покровському напрямку.
Місяць тому я висловив гіпотезу, що до березня росіяни втратять здатність тиснути і просуватися навіть у січневому темпі, якщо тенденції збережуться.
Щоб зламати цей тренд, вони повинні:
1) або знайти джерело поповнення живою силою;
2) або обвалити українську армію зсередини.
Перше без проведення нової хвилі масової мобілізації ускладнено. Друга опція має дві складові – внутрішня дестабілізація в Україні і переривання зовнішньої допомоги.
Переривання зовнішньої допомоги може статися як через суто зовнішні причини, так і внаслідок внутрішньої дестабілізації. Бо реально буде питання: а хто виявиться кінцевим отримувачем?
Таким чином, у всіх побудовах внутрішня дестабілізація – наріжний камінь. Тому сюди вони будуть вкладати ресурс по наростаючій.
Не треба бути віщункою, щоб передбачити – наступний сплеск буде приурочений до третьої річниці повномасштабного вторгнення. Варто проявити особливу холоднокровність.
Що з іншого боку? Проскакувала інформація, що допомогу зупиняли, але відновили. Якщо попередній обсяг збережеться – це певна стабільність до літа. Сигнал від Франції по літаках. Сигнал від Нідерландів по літаках. На фронті це поки мало позначиться, а от на безпеці в тилу (як частина ППО) має відбитися.
Ну, і Курськ, який з’їдає російські ресурси. Для путіна маячить некрасива перспектива приймати гостей 9 травня, демонструючи нездатність захистити свою територію.
Знову-таки. Це не означає, що не видно наших проблем. Ще й як видно. У Харківській області в районі Дворічної все складно, але наші війська роблять неможливе. І не тільки там.
Підсумок. За умови: 1) недопущення обвалу зсередини; 2) збереження обсягів допомоги хоча б на кілька місяців; 3) поточного рівня втрат росармії без можливості їх оперативно поповнювати – навесні можуть виникнути передумови для тимчасової (!) стабілізації лінії фронту.
Це – матеріальна основа. А далі починається політика як мистецтво можливого, когнітивна війна тощо.
Всі ці циферки і викладки в москві і Вашингтоні знають краще за нас. І знають багато чого, чого не знаємо ми. Особливо – в плані реального стану економіки і можливостей виробництва зброї.
Виникає конфлікт двох мотивацій. З одного боку, можна форсувати активність, щоб закріпити передумови для стабілізації ЛБС і перетворити їх на основу для припинення вогню. Стабілізацію фронту американці вже називали необхідною умовою.
З іншого боку, у путіна точно буде мотив спробувати перетерпіти ще півроку. Що означає: спочатку вони будуть тягнути час, а в підсумку перший раунд контактів Трамп-путін закінчиться невдачею і до зрушень не приведе. Тоді ще півроку приблизно. І в цьому є логіка.
Тому що цього року не тільки 9 травня, що актуально для Європи, але й вересень – що актуально для АТР. А команда Трампа прямо дає зрозуміти: європейський театр (крім Ізраїлю) – це справа європейських союзників по НАТО. А Вашингтон чітко позначив пріоритети дзвінками, першими зустрічами (Японія, Австралія, Південна Корея тощо).
Тому, якщо не вдасться стабілізуватися навесні, масштабний символічний привід буде ще у вересні. Де – на стороні Росії – буде активно задіяний Китай.
Що ми зараз можемо робити і що залежить від нас:
1) не розвалитися зсередини, зберегти цілісність;
2) підвищувати ефективність підтримки фронту, кожен в міру сил.
Тоді збережеться вибір між поганим і жахливим, а також шанси боротися за краще майбутнє.
Координатор групи ІС Олексій Копитько
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!