Волки в овечьей шкуре, или ласковая "ватанизация"

Волки в овечьей шкуре, или ласковая "ватанизация"

Кремль продовжує «гібридно» встромлювати свого носа там, де це тільки можливо…

На мій погляд, єдине, що здатне по-справжньому поховати нинішній кремлівський режим на світовій арені, це, безумовно, його самовпевненість. Саме ця якість, як виявляється, ставала і продовжує ставати першопричиною і просто «фатальним збігом обставин» для того конгломерату чекістів та бандитів, який нині править Росією. Відчуття безкарності і сповідування принципу «роби що хочеш» на міжнародній арені явно вже вилазить їм боком. Дехто з них це розуміє, але більшість з них продовжують свято вірити, що «впливають на світову геополітику» і продовжують гратися із сірниками, зображуючи з себе крутих та хитрих хлопаків, здатних «обкрутити навколо пальця» світову спільноту на чолі із правлячими колами США. Більше того, іноді ці їхні ігрища набувають досить дивацьких форм. Адже в Кремлі й досі перебувають у благосному переконанні, що вони є «самими розумними і підступними» на планеті, а справжній сенс їхніх гібридних стрибків та кривлянь ніхто не розуміє…

19-го липня нинішнього року Голова американського Об’єднаного Комітету начальників штабів (це такий собі аналог нашого Генштабу) чотирьохзірковий американський генерал Джозеф Данфорд, до речі – колишній Командувач Корпусу морської піхоти США, який мало поступається нинішньому Голові Пентагону «скаженій собаці» Метьюсу у рівні цієї самої «скаженості» по відношенню до ворогів Америки, отримав від свого візаві у російському Генштабі генерала армії Валерія Герасімова достатньо дивне послання. 

В цьому листі Кремль пропонував американським військовикам «сумісно зайнятись розбудовою» південно-західної частини Сирії. Нагадаю, саме там урядові сили Асаду, за всебічної та потужної підтримки Кремля, перш за все з повітря, влаштували до цього криваву «зачистку» із численними жертвами серед мирного населення (по суті, це була справжня різанина із добиванням полонених та мирних громадян), одного з останніх осередків сирійських повстанців, яких підтримували США.

В листі російського генерала стверджувалося, що сирійському режиму не вистачає обладнання, палива, інших матеріалів і засобів, необхідних для «відновлення країни», для того, щоб нібито прийняти біженців, які повертаються до цього регіону після закінчення боїв. За думкою пана Герасімова, американці могли би «взяти участь у гуманітарному відновленні регіону»... та «політичному врегулюванні». Такі ось «гібридні» витівки та карколомні військово-політичні повороти у зовнішній політиці Кремля.

Я собі уявляю подив та роздратування цих двох «скажених псів» (маю на увазі генералів Метьюса та Данфорда), які прочитали цього листа та зрозуміли цинізм росіян, які ще пару тижнів до цього буквально «перетворювали у щебінь» за допомогою масованих бомбардувань містечка та поселення сирійців в цьому регіоні, а тепер пропонують американцям «встановити» там же «мир і спокій» та «зайнятись відновленням» сумісно з Асадом… якого у США майже усі вважають не просто диктатором та тираном, а й персонально винним у стражданнях та спустошенні всієї країни правителем-монстром, на кшталт Гітлера чи покійного Саддама Хусейна, який травить власне населення хімічною зброєю...

За нормальною людською логікою, тут можливі лише два варіанти – або росіяни, принаймні правлячі ними сьогодні люди, дійсно позбавленні будь-якої «зайвої рефлексії» штибу відчуття «докорів совісті», або вони просто божевільні, якщо вважають, що американські військовики будуть встановлювати «мир та спокій», тим більше щось там «розбудовувати», сумісно з Асадом, якого вважають світовим злочинцем, гіршим за Бен Ладена. 

За нашою інформацією, один з чиновників Пентагону, причому у достатньо високому ранзі, з приводу цих російських пропозицій навіть заявив у кулуарах, що «… вони дійсно справжні цинічні ублюдки». Хоча в реальності офіційна відповідь Вашингтону на ці російські пропозиції була достатньо зваженою та толерантною – за думкою американців, будь яке «врегулювання» або «відновлення» на цих територіях можливе виключно і тільки у рамках політичного рішення конфлікту в Сирії та проведення виборів під егідою ООН. Точка. Будь-які «шашні» з кремлівською маріонеткою Асадом, НЕ входять до планів американського уряду…

Але, насправді, нічого дивного, або особливо цинічного в листі та пропозиціях пана Герасімова немає. Лише чіткий та самовпевнений розрахунок. Справа в тому, що режим Асада на сьогоднішній день залишається чи не єдиним фундаментом та опорою кремлівським інтересам в регіоні. Саме від нього, Кремль збирається «танцювати» в подальшому, займаючись експансією у регіоні де добувають значну частку світової нафти та тягнуть газопроводи (або, принаймні збиралися це робити, до того як Асад не влаштував у Сирії «окремо взятий Армагедец»). Тому, в Кремлі просто «кровно зацікавленні» в тому, щоб у післявоєнній Сирії режим Асада залишився при владі, а сам він був повністю «легалізований» у статусі «законного керівника країни».

Але, як це зробити, коли ще вчора американці били «Томагавками» по Шайрату за ігрища з хімічною зброєю того ж самого Асада? Вірно – треба розгорнути широкомасштабну гуманітарну кампанію по «відновленню регіонів Сирії», які контролюються саме силами Асада, але за обов’язкової участі провідних західних країн. Тоді їм так чи інакше, доведеться мати справу та ручкатися із «хімічним Башаром». І відповідно, Кремлю в такому разі буде набагато легше переконувати «світове співтовариство» в тому, що «з Асадом можливо мати справу»…

Нічого не нагадує?

Саме так, у зв’язку з цим пригадаються умови, які Кремль висував свого часу з приводу своєї згоди із «замиренням» на Донбасі та введенням міжнародних миротворців на окуповані території. Приматообразні ватоцефали бажали аби «київська хунта» неодмінно та в обов’язковому порядку «домовлялася напряму» із тими клоунами, які на той момент зображали з себе «уряди» створених Кремлем на окупованих українських територіях «народних бантустанів». Майже один в один, як «пропозиції» генерала Герасімова щодо «відновлення південно-західної Сирії». Легалізація своїх маріонеток – фірмовий стиль та почерк кремлівських «неоімперців»… які вважають себе достатньо вправними у справі «гібридних форм» міжнародної експансії…

Якщо відкинути той факт, що таким чином кремлівські геополітики намагаються закріпитися у ключових для себе регіонах світу, які вони не в силах контролювати напряму, то така форма «гібридного просування» дає Кремлю ще цілу низьку бонусів. Наприклад, дозволяє перекласти фінансово-ресурсний тягар післявоєнного відновлення зі своїх плечей і плечей своїх посіпак на широкі та могутні плечі «світової спільноти», або плечі протистоячої сторони, при цьому зберігаючи політичній або військовий контроль над захопленими територією і ресурсами за собою. До речі, семе цей «фінт вухами» вони зараз намагаються відтворити на Донбасі... адже методологія накатана, а рука вже набита. Тим більше, що на носу чергові санкції, які явно не сприятимуть продовженню «на широку ногу» банкету, а ні на Донбасі, а ні в Сирії…

Окрім того, ця методіка дозволяє у разі згоди «світового співтовариства» на різного роду «політичне» та «інфраструктурне» відновлення, з одночасним «узаконенням» нав’язаних Кремльом режимів, йому самому шукати із провідним західним бізнесом сумісні точки співдотику. Я, навіть не буду з цього приводу глибоко заглиблюватися у «деталі» - але, приклади Лівії, південного Судану, або «дуже своєрідного» режиму у Центрально-африканської республіці, де Кремль останнім часом розгорнув достатньо активну діяльність, це достатньо красномовно доводять…

Тож, підсумовуючи, можемо констатувати – під які би форми не маскувалося гібридне розповзання Кремлівських «інтересів» в результаті того самого «вставання з колін», рано чи пізно в тому чи іншому регіоні світу воно так чи інакше «наступає на мозоль», або вступає у взаємодію із інтересами більш впливових країн та держав світу. І в такому разі, реакція, яка виникає внаслідок цього «хімічного процесу», може бути сама різноманітна – від жорстких санкцій та політичної ізоляції, до прихованого сумісного бізнесу та легалізації кремлівських маріонеток. Чим, власне, ці гобліни й користуються у власній зовнішній політиці.

Координатор ІС Костянтин Машовець