ИС: у «ЛДНР» наблюдаются мрачные перспективы в реализации угля через российских посредников

ИС: у «ЛДНР» наблюдаются мрачные перспективы в реализации угля через российских посредников

Относительно текущей социально-экономической ситуации в «ЛДНР» (рус./укр.)

Наблюдается тенденция к дальнейшему ухудшению социально-экономической ситуации в оккупированных районах Донецкой и Луганской областей. Попытки переориентации сбыта «ЛДНР» сырья и готовой продукции на рынок РФ не привели к улучшению ситуации и восстановлению стабильного функционирования бюджетообразующих отраслей на оккупированных территориях.

Наиболее это ощущается в угледобывающей отрасли, поскольку принятые украинской стороной меры заставили главарей «республик» и их российских кураторов кардинально пересмотреть ожидаемые показатели на более пессимистичные. При этом, единственным направлением реализации угля, потребителем которого ранее была Украина, осталась Российская Федерация. Увеличение угольного экспорта в РФ преподносится главарями «ЛДНР» как результат успешной кооперации «ДНР» и «ЛНР» с РФ, но финансовая отдача такого сотрудничества значительно ниже по сравнению с украинскими потребителями.

Причина в том, что реализация большей части добытого угля российским посредникам происходит за бесценок, по $30-35, при себестоимости его добычи $67 за тонну. Так, при закупках угля ООО «Газ - Альянс» (подконтрольно С.Курченко, является импортером 75% угля из «ЛНР») цена одной тонны энергетического угля составляет $32.

Последующая перепродажа российскими посредниками угля из «ЛДНР» третьим странам осуществляется уже по мировым рыночным ценам в диапазоне от $100 до $160 за тонну.

При этом, главарям «ЛДНР» не стоит надеяться на увеличение выручки от продажи угля россиянам для латания «республиканских» социальных дыр, поскольку Энергетическая стратегия РФ до 2035 года предусматривает лишь дальнейшее уменьшение объемов потребления угля в РФ и рост экспорта угля собственной добычи для поддержки собственной отрасли (2013 - 153 млн т., 2014 - 156 млн т., 2016 - 165 млн т., в 2017 ожидается - 175 млн т., а в 2025 - 197 млн т.). А учитывая ограниченные логистические возможности Черноморско-Азовских портов РФ (совокупный объем перевалки в 2016 – 9,2 млн т. в год) и железнодорожных переходов на неконтролируемом участке российско-украинской границы, уголь с шахт оккупированного Донбасса по рыночным ценам вряд ли кого-то заинтересует.

Кроме того, с 2021 г ожидается закрытие всех восьми угольных энергоблоков российской Новочеркасской ГРЭС, которая является единственным потребителем угля на юге РФ (владелец - ОАО «Газпром»). Ожидаемый дополнительный профицит угля - около 3-4 млн т.

В результате, даже если реализовать весь запланированный «республиками» объем угля и продать его по «рыночным» ценам, которые предлагают «братские российские» перекупщики (по $30-35), средств не будет хватать даже на выплату текущей заработной платы шахтерам, не говоря уже о погашении задолженности по зарплате, которая на сегодня достигает нескольких миллиардов российских рублей.

* * *

Спостерігається тенденція щодо подальшого погіршення соціально-економічної ситуації в окупованих районах Донецької та Луганської областей. Спроби переорієнтації збуту «ЛДНР» сировини та готової продукції на ринок РФ не призвели до покращення ситуації та відновлення стабільного функціонування бюджетоутворюючих галузей на окупованих територіях.

Найбільш це відчутно у вуглевидобувної галузі, оскільки вжиті української стороною заходи змусили ватажків «республік» та їх російських кураторів кардинально переглянути очікувані показники на більш песимістичні. При цьому, єдиним напрямком реалізації вугілля, споживачем якого раніше була Україна, залишилась Російська Федерація. Збільшення вугільного експорту до РФ підноситься ватажками «ЛДНР» як результат успішної кооперації «ДНР» й «ЛНР» з РФ, але фінансова віддача такої співпраці є значно нижчою у порівнянні з українськими споживачами.

Причина в тому, що реалізація більшої частини видобутого вугілля російським посередникам відбувається за безцінь, по $30-35, при собівартості його видобутку $67 за тону. Так, при закупівлі вугілля ООО «Газ – Альянс» (підконтрольне С.Курченко, є імпортером 75% вугілля з «ЛНР») ціна однієї тони енергетичного вугілля складає $32.

Подальший перепродаж російськими посередниками вугілля з «ЛДНР» третім країнам здійснюється вже за світовими ринковими цінами в діапазоні від $100 до $160 за тону.

При цьому, ватажкам «ЛДНР» не варто сподіватись на збільшення виручки від продажу вугілля росіянам для залатування «республіканських» соціальних дірок, адже Енергетична стратегія РФ до 2035 року передбачає лише подальше зменшення обсягів споживання вугілля в РФ та зростання експорту вугілля власного видобутку для підтримки власної галузі (2013 – 153 млн т., 2014 – 156 млн т., 2016 – 165 млн т., у 2017 очікується – 175 млн т., а у 2025 – 197 млн т.). А враховуючи обмежені логістичні можливості Чорноморсько-Азовських портів РФ (сукупний обсяг перевалки у 2016 - 9,2 млн т. на рік) та залізничних переходів на неконтрольованій ділянці українсько-російського кордону, вугілля з шахт окупованого Донбасу за ринковими цінами навряд когось зацікавить.

Крім того, з 2021 року очікується закриття всіх восьми вугільних енергоблоків Новочеркаської ГРЕС, яка є єдиним споживачем вугілля на півдні РФ (власник - ПАТ «Газпром»). Очікуваний додатковий профіцит вугілля – близько 3-4 млн т.

У результаті, навіть якщо реалізувати весь запланований «республіками» обсяг вугілля та продати його за «ринковими» цінами, які пропонують «братські російські» перекупщики (по $30-35), коштів не вистачатиме навіть на виплату поточной заробітної плати шахтарям, не говорячи про заборгованість по зарплатні, яка вже на сьогодні сягає кількох мільярдів російських рублів.

ИС