Томос: размышления об автокефалии Православной Церкви Украины

Томос: размышления об автокефалии Православной Церкви Украины

Сьогодні Його всесвятістю Архієпископом Константинопольським, Нового Риму Вселенськийм патріархом Варфоломієм у присутності предстоятеля ПЦУ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія був підписаний Томос про надання автокефального церковного устрою ПЦУ, який вводить в дію статут Православної церкви України.

Томос затвердив автокефальний статус який демонструється в обранні предстоятеля Церкви на власному соборі, яке не має потреби ані в затвердженні, ані в благословенні від іншої Церкви. Другою з основних ознак автокефалії є те, що предстоятель поминає за богослужіннями предстоятелів Автокефальних Церков.

Також від сьогодні предстоятеля автокефальної Православної Церкви України буде включено в священні Диптихи і він буде поминатись усіма главами Помісних Церков за літургією, нарівні з усіма іншими 14-ма предстоятелями. Це ще одна ознака автокефалії ПЦУ. (Митрополита Онуфрія немає і не було в Диптиху).

Православній Церкві України надано всі права автокефалії. Таким чином, Православна Церква України отримала канонічний статус, рівноцінний статусам усіх нових Автокефальних Церков, нічим не применшений.

Томос не суперечить статуту і навпаки - статут не суперечить Томосу. Томос не вніс нічого нового до статуту ПЦУ, а ще раз підтверддтв статус Святої Православної церкви України як Автокефальної, тобто самостійної церкви серед всіх Православних церков.

Томос ще раз підтверджує положення статуту про те що єпископи за межами ПЦУ є в юрисдикції Константинопольського престолу як сказано у 28 каноні 4 Вс. Собору.

Томос ще раз підтверджує апеляцію до вселенського патріарха. Згідно 9 і 17 канону 4 Вс. Собору " Якщо ж клірик зі своїм або з іншим єпископом має судову справу, нехай судиться в обласному Соборі. Якщо ж на митрополита области єпископ або клірик має невдоволення, нехай звертається до екзарха великої области, чи до престолу царюючого Константинополя, і перед ним нехай судиться...(9 канон)

...Якщо ж хто буде ображеним від свого митрополита, нехай судиться перед екзархом великої области, або перед Константинопольським престолом, як сказано вище... (17 канон)"

Тому Константинопольський патріарх має право приймати апеляції від ієрархів інших церков а не тільки від кліриків ПЦУ. Саме таким правом апеляції скористався митрополит Філарет коли на нього незаконно наклали анафему РПЦ. Пізніше Константинопольський патріархат не визнав цю анафему (Як і анафему на Івана Мазепу) і назвав її такою, що від початку не була дійсною.

В Томосі зазначено що предстоятель ПЦУ як і всі інші 13 предстоятелів своїх церков має визнавати "головою Святійший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол". Так було і є вже століттями адже з падінням першого Риму першим по честі серед рівних є Його Всесвятість Патріарх Константинопольський і Нового Риму. Він перший по Диптиху (списку Православних церков світу) і він згідно правил має право приймати апеляції від всіх ієрархів інших церков при спірних питаннях чи суперечках. Саме тому логічно буде визнавати головою (першим по честі серед рівних ) Святійший Апостольський і Патріарший Вселенський Престол".

Томос зобов'язує ПЦУ брати участь у вирішенні різних церковних питань, обговореннь і всеправославних соборах. Це обов'язок не тільки ПЦУ а й всіх без винятку інших 14-ти Православних церков. А як можна бути осторонь вирішення важливих догматичних і церковних питаннь? Це тільки Російська церква так може. Вона це і продемонструвала при проведенні всеправославного собору на Криті а зараз демонструє це схизмою через невизнання рішень Константинопольського престолу.

Томос пише про ставропігії Вселенського Патріарха але вони жодним чином не можуть вважатися якимось применшенням автокефального статусу і тим більше ознакою підпорядкування Православної Автокефальної Церкви Вселенському Патріархату. Багато ставропігій Вселенського Престолу збереглися на територіях нових Автокефальних Церков. У свою чергу, на території Вселенського Патріархату діяло безліч подвір'їв інших Патріархатів, наприклад Єрусалимського, що, однак, не означало, що Вселенський Патріархат через це підпорядкований Єрусалимському.

Як стверджує професор Костянтин Ветошніков, – приготування Св. мира не є критерієм автокефалії. У давній Церкві Св. миро готували та освячували єпископи, поступово в Православній Церкві ця прерогатива перейшла до Вселенського Патріарха, швидше за все, з причин практичного характеру. Згодом приготування та освячення Св. мира Вселенським Патріархом і його передача Помісним Церквам стали одним із символів єдності Церкви. З чисто практичних причин дозвіл на приготування Св. мира давався і іншим церковним центрам. Так, наприклад, в Київській митрополії до її анексії Московським Патріархатом митрополити самі готували та освячували Св. миро, і при цьому були митрополією Вселенського Патріархату. Про те, що Автокефальні Церкви повинні отримувати Св. миро від Вселенського Патріаршого Престолу, систематично вказується в Томосі про надання автокефалії, як і у нашому. Св. миро отримує з Константинополя більшість Автокефальних Церков - як старих, так і нових. У Томосі про автокефалію ПЦУ пише про те, що миро ПЦУ буде получати від Константинополя так само як і Древня Єрусалимська ПЦ, Грецька ПЦ, Албанська ПЦ, Польська ПЦ, ПЦ Чеських земель і Словаччини й інші.

На завершення зацитую слова (про Статут який сьогодні вступив в дію) відомого богослова архимандрита Кирила Говоруна: "Статут нової української церкви є, без сумнівів, прогресивним – він на дві голови вищий за статути усіх українських церков, які існували до створення ПЦУ". За його словами він як дві краплі води схожий із статутом Еладської Православної Автокефальної Церкви. Ніхто ж не насмілюється оспорювати статус Еладської ПЦ.

Як ми бачимо вище Томос нічого нового не вніс у Статут, а затвердив його і ввів у дію.

Томос ще раз підтверджує принцип Помісного собору де будуть брати участь і впливати на церковне життя не тільки церковні клірики, а й миряни. Це древній принцип. Російська православна церква змогла зібрати такий Помісний собор із великим запізненням – лише після зречення у 1917 році царя Миколая, який під час його царювання усіляко гальмував його скликання.

РПЦшні «помісні собори» більш стримані у залученні вірян до життя церкви і накладають на їх участь більші обмеження.

В Святій Православній церкві України Помісний Собор є найвищим органом церковної влади і складається як ми вже казали не тільки з кліру, а й мирян.

Натомість в УПЦ МП Рішення Помісного і Архієрейського Соборів Російської церкви є обов'язковими для УПЦ МП а Суд Архієрейського Собору РПЦ є найвищим церковним судом для УПЦ МП.

Як би не кричали російські змі але жодні рішення інших Помісних церков не є обов'язкові для для ПЦУ. натомість для УПЦ МП є обов'язкові рішення Архієрейського собору Російської ПЦ. Також у ПЦУ є свій суд для кліриків (з правом апеляції до Всел. патріарха згідно канонів Правосл. Церкви 9 і 17 каонон 4 Вс. Соб.), а в УПЦ МП суд Архієрейського Собору РПЦ є найвищим церковним судом для них.

В ПЦУ Ім'я предстоятеля (блаж. Митрополита Київського і всієї України Епіфанія) згадується першим, а в УПЦ МП : Ім'я предстоятеля (Онуфрія) поминається в усіх храмах Української православної церкви Московського патріархату після імені святійшого патріарха Московського (Кирила). ПЦУ є ЄДИНОЮ з Константинопольською ПЦ як й інші Православні церкви а УПЦ МП є ЧАСТНОЮ РПЦ. Бути Єдиним з кимось і бути частиною чогось не одне і те ж саме. Тройця свята є єдиницею в троїчності. Так як є помісні церкви але всі вони складають єдиницю - це проекція Св. Тройці на Церкву... Єдиність в множинності. А от бути частиною це зовсім інше... Уявіть собі що в Тройці якась іпостась є не єдиною з іншими а частиною? Що якась Церква є не Єдиною з іншими церквами а Частиною? Це різниця є.

Вже завтра ще раз має бути підтверджена Євхаристійна єдність через спільну літургію за участі Блаженнішого Епіфанія і Його Всесвятості Варфоломія.

(Раніше в ураїнському Видубицькому монастирі Екзарх Вселенського Патріарха в Греції - Митрополит Адріанопольський Амфілохій відслужив разом з монахами ПЦУ божественну літургію, а також Ім'я митрополита Київського і всієї України блаженнішого Епіфанія було згадано за богослужінням Вселенського патріархату і Еладської церкви. Грузинська церква заявила що визнає ПЦУ після томосу).

Иван Петрущак, «Духовний фронт України»